У цьому випадку немає підстав для коригування податкових зобов’язань (ПЗ).
Порядок коригування ПЗ установлюється ст. 192 ПКУ. Згідно з п. 192.1 цього Кодексу коригування ПЗ здійснюється, якщо відбувається:
— зміна суми компенсації вартості товарів, уключаючи перегляд цін;
— повернення товарів/послуг;
— повернення покупцю суми попередньої оплати за товари/послуги;
— виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної (ПН).
У цьому випадку не відбулося жодної з перелічених подій (вважати, що сталася зміна суми компенсації вартості товарів, немає підстав, адже сума компенсації згідно з договором не змінювалася), тому підстав для проведення коригування ПЗ згідно зі ст. 192 ПКУ немає.
Крім того, пригадаємо визначення поняття «постачання товарів». Згідно з п.п. 14.1.191 ПКУ постачання товарів — будь-яка передача права на розпорядження товаром як власник, у тому числі продаж, обмін або дарування такого товару.
У момент закінчення строку позовної давності об’єкт оподаткування згідно зі ст. 185 ПКУ не зник, тому підстав проводити коригування ПЗ у цьому випадку немає (детальніше див. «ПДВ — «не з тих, хто чекатиме три роки»: ПДВ-облік безнадійної заборгованості» // «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 29).
Про можливість коригування зобов’язань можна було б подумати у разі, якщо покупець повернув неоплачений товар. Проте податківці навіть у такому випадку забороняють відкоригувати ПДВ у зв’язку із закінченням строку позовної давності згідно зі ст. 257 ЦКУ (БЗ 101.07). Але ми з цією позицією категорично не згодні.