висновок документа
Платники єдиного податку третьої групи повинні подати податкову звітність, навіть якщо немає доходу за податковий (звітний) період.
Платники податку на прибуток повинні подати декларацію за наявності будь-яких показників, що підлягають декларуванню (у тому числі показників, які мають нульове значення)
Лист, що коментується, складається з двох частин.
У першій фіскали стверджують: обсяг доходу для платника ЄП третьої групи є показником, що підлягає декларуванню, навіть якщо такий дохід відсутній. Обґрунтували таке твердження вони тим, що норми гл. 1 розд. XIV ПКУ не дають можливості не подавати податкову звітність у разі відсутності доходу за податковий звітний період. А ось п. 49.2 ПКУ, що дозволяє не подавати податкову декларацію в разі відсутності показників, що підлягають декларуванню, на думку податківців, до єдиноподатників не застосовний.
Таку свою позицію фіскали висловлюють не вперше. БЗ у категорії 108.05 вже давненько містить аналогічний висновок (про що ми попереджали в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 9, с. 24).
Проте, на наш погляд, законодавчо він не обґрунтований. Адже для того, щоб стверджувати, що п. 49.2 ПКУ щодо платників ЄП не діє, потрібно, щоб гл. I розд. XIV ПКУ містила норму, що «перекриває» цей пункт. А ось відсутність у ній жодних спеціальних правил з цього питання якраз підтверджує те, що єдиноподатники тут орієнтуються на загальну норму з п. 49.2 ПКУ. Адже ні в кого не викликає сумнівів той факт, що платники ЄП мають право подавати звітність усіма способами, передбаченими п. 49.3 ПКУ, просто тому, що «спеціальна» гл. I розд. XIV ПКУ не містить цьому підтвердження? Чому ж до п. 49.2 ПКУ таке «особливе» ставлення?
Утім, якщо дотримуватися логіки податківців з другої частини листа, що коментується, то застосування п. 49.2 ПКУ теж не звільнить платника єдиного податку від необхідності задекларувати відсутній дохід. Адже в ній щодо суб’єктів малого підприємництва — платників податку на прибуток фіскали роблять ще цікавіший висновок: декларацію таким платникам потрібно подавати в разі наявності будь-яких показників, що підлягають декларуванню, у тому числі показників, які мають нульове значення.
Тобто тут податківці вже говорять про те, що відсутні показники зовсім навіть не відсутні, а присутні в сумі «нуль». У зв’язку з чим у цьому випадку п. 49.2 ПКУ від подання звітності не звільняє! І це «ноу-хау», мабуть, припало їм до смаку, адже аналогічна позиція ще раз озвучена в листі ДФСУ від 26.02.2016 р. № 4307/6/99-99-19-02-02-15. Причому в цьому листі йдеться вже про всіх платників податку на прибуток.
Якщо дотримуватися такої логіки, то обов’язок подання звітності у платника виникає щодо всіх податків, платником яких він є, незалежно від того чи виникає об’єкт оподаткування і чи є показники, що підлягають декларуванню. Адже виходить, що і об’єкт оподаткування, і показники, що підлягають декларуванню, є навіть тоді, коли їх немає! Щоправда, єдину позицію з цього питання податківці ще не виробили. Деякі їх чинні роз’яснення все ж підтверджують можливість не подавати звітність у разі відсутності показників (див., наприклад, роз’яснення з БЗ у категорії 101.19, лист ДФСУ від 24.11.2015 р. № 25043/6/99-99-19-03-02-15). Хоча не виключено, що ці роз’яснення найближчим часом буде переглянуто. Ну а поки що, як бачимо, податківці самі собі суперечать. Що дає платнику податків можливість відстояти зручну йому позицію, посилаючись на презумпцію правомірності ( п.п. 4.1.4, п. 56.21 ПКУ).