Із попередньої статті ви вже знаєте, що платниками спецводоренти є водокористувачі, які здійснюють спеціальне використання води. За винятком тих, хто використовує воду виключно на власні санітарно-гігієнічні та питні потреби та/або використовує воду, за яку спецводорента не сплачується ( п. 255.4 ПКУ).
Здавалося б, усе зрозуміло. Але це тоді, коли водокористувач використовує воду у власному приміщенні і сам здійснює забір води з водних об’єктів (первинний водокористувач) або має власний договір на поставку води (вторинний водокористувач).
А якщо спецводокористування здійснює орендар? Причому здійснює для своєї господарської діяльності, але в приміщенні, яке належить орендодавцеві? Саме тут і виникають певні запитання. Що ж, давайте разом їх знімати...
Хто водокористувач?
«Спецводорентна» ст. 255 ПКУ говорить нам про те, що платником спецводоренти є водокористувач (первинний або вторинний). Відтак, у випадку коли мають місце «орендні» стосунки, слід визначити, хто власне є водокористувачем у розумінні ВКУ і ст. 255 ПКУ.
Ми вже знаємо, що водокористувачем є той суб’єкт господарювання, який має: (1) або дозвіл на спецводокористування, (2) або договір на поставку води. Відтак, аби визначити, хто в «орендних» відносинах є платником спецводоренти, потрібно поставити ключове запитання:
хто має договір із постачальником на поставку води у приміщення, що є об’єктом оренди?
Якщо такий договір є лише в орендодавця, то тільки орендодавець і є водокористувачем. Відповідно, уся морока з розрахунком, поданням звітності і сплатою спецводоренти лягає на його плечі.
Натомість якщо у орендаря є окремий договір на поставку води — фактично йдеться про двох окремих водокористувачів. Відтак, діють загальні принципи оподаткування спецводорентою. Тобто окремо для орендодавця і орендаря визначаються: (1) обсяг використаної води; (2) напрям використання води; (3) сума податкових зобов’язань зі спецводоренти, яку належить сплатити.
Оскільки з другою ситуацією все більш-менш зрозуміло, зупинимося на першій. Цебто коли орендар не укладає окремий договір на поставку води і за всю використану воду має «віддуватися» орендодавець.
У БЗ, підкатегорія 121.01 міститься кілька консультацій, які висвітлюють питання того, хто є платником спецводоренти у випадку «орендних» відносин. Ключовим у відповіді на це запитання податківці також вважають, чи було укладено орендарем окремий договір на поставку води. Спробуємо резюмувати зазначені консультації у таблиці на с.9.
| № з/п | Ситуація | Чи є платником спецводоренти? | |
| орендодавець | орендар | ||
| Орендар не має окремого договору на поставку води | |||
| 1 | Вода використовується і орендодавцем, і орендарем виключно для задоволення власних санітарно-гігієнічних потреб та/або потреб населення | Не є платником (за весь обсяг використаної води) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
| 2 | Вода використовується: а) орендодавцем — виключно для задоволення власних санітарно-гігієнічних потреб та/або потреб населення; б) орендарем — для задоволення як власних санітарно-гігієнічних потреб та/або потреб населення, так і для виробничих цілей | Є платником (за весь обсяг води, в тому числі використаної орендарем) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
| 3 | Вода використовується: а) орендодавцем — для задоволення як власних санітарно-гігієнічних потреб та/або потреб населення, так і для виробничих цілей; б) орендарем — незалежно від того, як використовується | Є платником (за весь обсяг води, в тому числі використаної орендарем) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
Якщо орендар має окремий договір на поставку води — орендодавець за використану ним воду спецводоренту не сплачує. А орендар — сплачуватиме її, якщо використовуватиме воду на інші цілі, ніж санітарно-гігієнічні та питні.
Отже, загальний принцип, який використовують податківці, зрозумілий.
Орендодавець — бюджетна установа
Принцип фактично мало чим відрізняється від загального. Хіба що треба трохи інакше розставити акценти. Загальна норма п. 255.1 ПКУ виключає бюджетні установи з кола платників спецводоренти. Але далі конкретизується: якщо бюджетні установи використовують воду у господарській діяльності для отримання доходу — вони є платниками спецводоренти на загальних підставах ( п.п. 255.11.12 ПКУ).
Відтак, у цьому випадку треба дивитися перш за все на те, чи використовується вода у господарській діяльності з метою отримання доходу. Тут знову ж таки, якщо орендодавець не уклав окремий договір на поставку води. Якщо уклав — він вже сам буде розбиратися зі спецводорентою. В такому випадку бюджетна установа — орендодавець вільна від сплати спецводоренти за воду, використану орендарем. Якщо ж орендар окремого договору на поставку води не має — сплачувати за нього спецводоренту (у разі потреби) буде орендодавець. Зазначений принцип викладено податківцями у спеціальній консультації із БЗ, підкатегорія 121.01. Для того, аби краще його усвідомити, поглянемо на наступну табл.
| № з/п | Ситуація | Чи є платником спецводоренти? | |
| орендодавець | орендар | ||
| ОРЕНДАР НЕ МАЄ ОКРЕМОГО ДОГОВОРУ НА ПОСТАВКУ ВОДИ | |||
| Орендар є бюджетною установою | |||
| 1 | Вода не використовується ані орендодавцем, ані орендарем для господарської діяльності, направленої на отримання доходу | Не є платником (за весь обсяг використаної води) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
| 2 | Вода використовується: а) орендодавцем — виключно для «недохідної» діяльності; б) орендарем — для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання доходу | Є платником (за обсяг води, фактично використаної орендарем) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
| 3 | Вода використовується: а) орендодавцем — для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання доходу; б) орендарем — виключно для «недохідної» діяльності | Є платником (за весь обсяг води, в тому числі використаної орендарем) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
| Орендар не є бюджетною установою | |||
| 4 | Вода використовується: а) орендодавцем — виключно для «недохідної» діяльності; б) орендарем — виключно для задоволення власних санітарно-гігієнічних потреб та/або потреб населення | Не є платником (за весь обсяг використаної води) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
| 5 | Вода використовується: а) орендодавцем — виключно для «недохідної» діяльності; б) для задоволення як власних санітарно-гігієнічних потреб та/або потреб населення, так і для виробничих цілей | Є платником (за обсяг води, фактично використаної орендарем) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
| 6 | Вода використовується: а) орендодавцем — для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання доходу; б) виключно для задоволення власних санітарно-гігієнічних потреб та/або потреб населення | Є платником (за весь обсяг води, в тому числі використаної орендарем) | Не є платником (за весь обсяг використаної води) |
Якщо ж орендар має окремий договір на поставку води, то він є окремим водокористувачем. І якщо він — бюджетна установа, то він буде платником спецводоренти тоді, коли використовуватиме воду у «дохідній» діяльності. Якщо ж орендар — небюджетна установа, то він буде платником спецводоренти у разі використання води на будь-які інші потреби, крім санітарно-гігієнічних та питних.
У будь-якому разі, якщо у орендаря окремий договір на поставку води — орендодавець за використану орендарем воду спецводоренту не платить.
Орендодавець — фізична особа
Припустимо тепер, що суб’єкт господарювання орендував приміщення у фізичної особи. І в ньому використовує воду для виробничих цілей.
У цій ситуації знову ж таки все «впирається» у те, чи уклав орендар окремий договір на поставку води з постачальником. Якщо так — орендар буде сплачувати спецводоренту за фактично використані ним обсяги води (як окремий водокористувач). Якщо ж договір укладений не був — орендодавець не стає платником, а орендар — тим більше (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 121.01).