Ненарахування, несправляння та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (50 % — за повторне, 75 % — за третє та наступні порушення протягом 1095 днів) ( п. 127.1 ПКУ).
Цей штраф не застосовують, якщо факт ненарахування, несправляння та/або несплати (неперерахування) ПДФО податковий агент самостійно виявляє під час проведення перерахунку за п. 169.4 ПКУ і виправляє в наступних податкових періодах протягом податкового року згідно з нормами ПКУ до моменту проведення перевірки.
Важливо! Є два види перерахунку з ПДФО: обов’язковий і добровільний.
Обов’язковий перерахунок проводять роботодавці: 1) за результатами кожного податкового року під час нарахування зарплати за останній місяць звітного року; 2) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування ПСП у разі зміни платником податків місця застосування ПСП, а також у разі порушення ним порядку застосування ПСП; 3) під час проведення остаточного розрахунку з працівником, який звільняється ( п.п. 169.4.2 ПКУ).
Добровільний перерахунок можуть проводити усі податкові агенти за будь-який період і в будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування виплат.
Порядок проведення і обов’язкового, і добровільного перерахунку регулює п. 169.4 ПКУ. Тому під перерахунком, про який йдеться у п. 127.1 ПКУ, слід розуміти будь-який перерахунок, під час якого податковим агентом були самостійно виявлені та виправлені помилки з ПДФО.
Таким чином, якщо помилка виявлена підприємством під час добровільного перерахунку з ПДФО та буде виправлена в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року, штраф за п. 127.1 ПКУ не застосовуватиметься.
Аналогічні норми діють і стосовно військового збору (ВЗ).
Окремо зупинимося на порядку нарахування пені. Момент узгодження податкових зобов’язань з ПДФО (див. п. 54.2 ПКУ) фактично збігається з моментом виникнення податкового боргу, якщо вони визначені неправильно або сплачені не в повному розмірі. Податкові зобов’язання з ПДФО вважаються узгодженими в день виплати або нарахування доходу. Сплатити їх потрібно у разі виплати доходу у грошовій формі — у день такої виплати, якщо дохід надається в негрошовій формі або виплачується готівкою — протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання), а якщо дохід нарахований, але не виплачений — протягом 30 календарних днів, наступних за днем нарахування. Аналогічні правила діють і для ВЗ.
Якщо належна до сплати сума ПДФО та/або ВЗ у ці строки до бюджету не сплачена, то вона вважається податковим боргом з нарахуванням пені в порядку, визначеному п.п. 129.1.1 ПКУ, з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення його сплати ( п. 129.4 ПКУ).
Зверніть увагу: несправляння або неперерахування до бюджету сум ПДФО при виплаті фізичній особі доходів тягне накладення штрафу на посадових осіб підприємств (підприємців) у розмірі від 51 до 85 грн. ( ст. 1634 Кодексу України про адміністративні правопорушення).