ПКУ не обмежує платника податків у праві спрямувати суму бюджетного відшкодування в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу за іншими платежами, що сплачуються до державного бюджету України ( п.п. «б» п. 200.4 ПКУ). Для цього в декларації з ПДВ слід заповнити ряд. 20.2.2 і подати додатки Д3 і Д4 (про ваше бажання свідчитиме заповнення частини «б» табл. 3 дод. Д4).
Зверніть увагу — у ПКУ зазначено про платежі, що зараховуються саме до державного бюджету. І ось тут виникає перша проблема.
Згідно зі ст. 29 БКУ до доходів загального фонду держбюджету податок на прибуток приватних підприємств надходить не повністю, а тільки в розмірі 90 %. 10 %, що залишилися ідуть до місцевих бюджетів. І тільки податок на прибуток держпідприємств зараховується до держбюджету в повному обсязі. Причому п.п. «б» п. 200.4 ПКУ сформульовано недостатньо чітко: не зрозуміло, чи то йдеться про залік з іншим податком у частині, що надходить до держбюджету (і тоді приватним підприємствам можна претендувати на залік 90 % суми, а 10 %, що залишилися, сплатити грошима), чи то про те, що цей інший податок повинен повністю надходити до держбюджету (тоді приватникам зараховувати взагалі не можна).
Думки податківців суперечливі. Наприклад, ДФСУ не бачить нічого поганого у спрямуванні відшкодування в рахунок сплати податку на прибуток.
Так, у листі від 25.05.2016 р. № 11353/6/99-99-15-03-02-15 було зазначено, що платник податків має право задекларувати суму від’ємного значення ПДВ до бюджетного відшкодування в рахунок сплати грошових зобов’язань за іншими платежами, що сплачуються до Державного бюджету України, зокрема в рахунок сплати грошових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств, що виникнуть у платника протягом майбутніх податкових періодів.
А от місцеві податківці дотримуються іншої думки. Наприклад, у листі ГУ ДФС у Харківській області від 13.07.16 р. № 4009/10/20-40-12-02-16 було зазначено, що суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, «не можуть бути зараховані в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств, крім підприємств державної власності».
Як бачимо, у цьому листі виражено фіскальне трактування п.п. «б» п. 200.4 ПКУ: залік узагалі робити не можна, ані повністю, ані в частині 90 %. Обґрунтовувалася ця позиція саме ст. 29 БКУ.
Але це не єдина проблема. Друга криється в технічному боці операції. Як виявилось, програмне забезпечення, що використовується в податкових органах, не готове до подібних перекидань. Наприклад, у листі ГУ ДФС в м. Києві від 27.10.2016 р. № 22986/10/26-15-12-02-14 зверталася увага, що
ці операції можуть бути здійснені після введення в експлуатацію відповідного програмного забезпечення
Тому, швидше за все, вам не дозволять провести перекидання.
Який же вихід? Звернутися до судових інстанцій! Наприклад, Кіровоградський окружний адміністративний суд у постанові від 07.09.2016 р. у справі № П/811/412/16 став на бік платника податків. Суд вважає, що 90 % від суми бюджетного відшкодування ПДВ фіскальний орган зобов’язаний зарахувати як сплату податку на прибуток приватних підприємств.
Більше того, судді зобов’язали податківців роз’яснити товариству, що 10 % від суми грошового зобов’язання з податку на прибуток воно не може оплатити за рахунок суми бюджетного відшкодування, оскільки ці кошти виплачуються до місцевого бюджету.
Тому, якщо у вас є сильне бажання зробити залік, то інструменти є. І не забудьте, якщо ви все ж таки зможете провести залік, то вам зменшать реєстраційний ліміт (після подання дод. Д4).