У «дореформаційний» період (до 01.01.2015 р.) поворотна фінансова допомога, отримана платником податку на прибуток від неплатника податку на прибуток, уключалась до складу доходів. За умови, що така фіндопомога не була повернута на кінець звітного періоду, в якому платник її отримав (колишній п.п. 135.5.5 ПКУ). Ця ж сама норма дозволяла платнику податку на прибуток відображати витрати при поверненні такої фіндопомоги.
Податківці визнали, що в податковоприбутковому обліку за фактом повернення такої фіндопомоги можна зменшити об’єкт оподаткування у випадку, якщо фіндопомога повертається після 01.01.2015 р. (підкатегорія 102.13 БЗ). Зменшення фінрезультату на суму таких витрат здійснюється на підставі п. 18 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ. Воно відображається у декларації з податку на прибуток і у додатку РІ (підкатегорія 102.23.02 БЗ). Причому усіма платниками, а не тільки високодохідниками.
Але у нашій ситуації повернення фіндопомоги протягом строку позовної давності так і не відбулося. Тому зменшити фінрезультат на підставі п. 18 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ не вийде. Більше того, поворотна фіндопомога, не повернута надавачу і не стягнута після закінчення строку позовної давності, набуває статусу безповоротної фіндопомоги ( п.п. 14.1.257 ПКУ). А це вже зовсім інша підстава для відображення доходу.
Тож у випадку, якщо фіндопомогу не повернуто протягом строку позовної давності, її за фактом списання заборгованості буде уключено до доходів удруге. Ну, точніше кажучи, для бухобліку вперше (проводка Дт 685 — Кт 717), а для сплати податку на прибуток — вдруге. Як можна проти цього заперечувати? Хіба що посиланням на ч. 2 ст. 17 ГКУ, яка передбачає, що законодавство має не допускати подвійного оподаткування (див. також листи ДПСУ від 04.02.2013 р. № 1673/6/15-3115 і листи ДФСУ від 29.12.2015 р. № 27999/6/99-95-42-01-16-01; від 11.08.2016 р. № 17515/6/99-99-15-03-02-15 і від 13.09.2016 р. № 19830/6/99-95-42-01-15).
А можна зробити простіше: продовжити строк позовної давності у порядку, передбаченому ст. 259 ЦКУ. У цьому випадку відпаде власне необхідність списувати заборгованість, а отже — і відображати дохід.