Наприклад, в Ізраїлі Bitcoin не підпадає під юридичне визначення валюти ані як фінансове забезпечення, ані як оподатковуваний актив. Щоразу, коли Bitcoin продається, продавець повинен сплатити податок на приріст капіталу. Народний банк Китаю вважає Bitcoin віртуальним товаром, а не валютою, і його продаж може обкладатися ПДВ. У Японії Bitcoin визнається цінністю, подібною до активів. Його продаж обкладається японським аналогом ПДВ.
Таким чином, у різних країнах Bitcoin класифікують по-різному — як віртуальну валюту, грошовий сурогат, нематеріальну цінність, віртуальний товар тощо. Зі свого боку, Нацбанк наразі офіційно не підтримує жодне з наведених визначень.