Тетяно Іванівно, і як Ви втрапили у цю, вибачте, халепу?… ☺ Як усі: «мама була бухгалтером, я любила математику»… і пішло-поїхало?
Мама дійсно працювала у бухгалтерії, але у мене і думки не було про це. Я збиралася на хімічний факультет. Але суворий тато сказав: будеш економістом або бухгалтером! А сперечатися з татом — це ж неможливо. Ось я, як слухняна дочка, і вступила до Харківського інжеку…
Спасибі татусеві! ☺ Отже, слухатися татка корисно?
В моєму випадку — так. А взагалі, якщо чоловік розумний, сильний і рішучий, а ще надійний і теплий, чому б його не слухатися? ☺
Заспіваймо дуетом? — Коли це усе почина-а-лось…
У 1980 році мене вихопив Харківський завод підйомно-транспортного устаткування — тоді ще «імені Леніна». Величезне підприємство, 60 га території, 3,5 тис. працівників. Вела облік матеріалів у бухгалтерії з 60 чоловік. «Матеріали» — це вагони металу, кілометри тросів, гори деревини… А облік — усе вручну, в книгах. І ось, коли я вийшла з декретної відпустки…
Ви і це встигли?..
Так, у мене дорослий син. І онуки вже є! Так от, з декрету я відразу потрапила до кадрового резерву — стажист головного бухгалтера. Декілька років пішло на перепідготовку і практику на найбільших підприємствах галузі, і ось у 28 років я стала головбухом. Наймолодшим по галузі!
Якось у Вас усе легко і просто виходить: і робота, і особисте життя… Це тому, що Ви ніколи не скаржитеся? Якщо не повінь із землетрусом, то хоч би ремонт як пережити?
Усім мають займатися профі. Ну, а організація і контроль, звичайно ж, за мною. Облік і розрахунки теж… Я взагалі можу спланувати і проконтролювати усе, що завгодно… ☺ І ресурси знайду, і виконавців підберу. А тому і скаржитися ніколи…
Чомусь усі свято упевнені, що Ви працювали в «Факторі» завжди… Може, цьому «виною» — десятки книг, сотні статей і тисячі вдячних слухачів?
Я дійсно багато років працюю у Видавничому будинку «Фактор»! Але вийшло це, так би мовити, в два прийоми… Вперше я прийшла в 1999 році — якраз на хвилі революції у бухобліку: ухвалення закону і затвердження більшості П(С)БУ. Ось вже коли довелося поламати — як голову, так і бухгалтерський світогляд, що склався! Але в колі сильних аналітиків, тобто «гуртом», виявилося «і батька легше бити»… Загалом, головне правило: вік живи — вік учись!
І навчай інших! Тобто семінарська діяльність — не «зигзаг удачі»?
Звичайно! Я з «Фактором» познайомилася на семінарах і багато для себе відкрила… Та й тепер — це абсолютно особливе почуття відповідальності, коли на семінарі бухгалтер довіряє тобі своє запитання і від правильної відповіді залежить як фінансовий стан його підприємства, так часом і його особиста доля… Скажу так: кожну відповідь треба давати, неначе вона — найважливіша.
Ви говорили про сина і онуків, але ж це — говорю як шофер шоферові — не повна «комплектація»…☺ Чи не поділитеся досвідом, як відповідальній розумній жінці виховувати відповідальних розумних чоловіків?
Ну, з «комплектацією» усе на відмінно! Надійний і улюблений чоловік завжди поруч. Сином горджуся. А онука назвали на честь прадіда. Розумник ще той: ходить в другий клас, займається танцями, музикою і ще в Малому Каразинському університеті математикою і фізикою… Ми з ним завжди разом, і мені це подобається. А ще є онука Златочка.
І як Вам вдається зберігати душевну рівновагу, бути стильною, доглянутою жінкою і при цьому утримуватися на гребені хвилі професіоналізму?
Робота привчила особливо уважно ставитися до нового. А для цього треба і самою бути завжди… новою!