Чинне законодавство дозволяє жінці, яка перебуває у відпустці для догляду до 3 років, працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (ст. 179 КЗпП, ст. 18 Закону про відпустки). Для цього вона може звернутися з відповідною заявою до роботодавця.
На підставі заяви жінки (у якій має бути вказаний бажаний режим роботи) роботодавець видає відповідний наказ (розпорядження).
Нагадаємо, що неповний робочий час допускається встановлювати шляхом:
— зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день);
— зменшення кількості днів роботи (неповний робочий тиждень);
— зменшення тривалості щоденної роботи і кількості днів роботи (поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня).
З положень ст. 56 КЗпП виходить, що неповним вважається робочий час, який має меншу тривалість, ніж установлений нормативними актами, у тому числі розпорядчими актами підприємства.
Тобто для того, щоб робочий час працівниці вважався неповним, достатньо, щоб він був меншим нормальної тривалості, а на скільки меншим (на годину, дві, три тощо) — це вирішувати працівниці і її роботодавцеві.
Незважаючи на встановлення неповного робочого часу, стосовно такої працівниці діють загальні положення трудового законодавства.
Працю жінки, що приступила до роботи в умовах неповного робочого часу в період відпустки до 3 років, оплачують пропорційно відпрацьованому робочому часу або залежно від виробітку.