Нагадаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право укладати разом з основним трудовим договором інші трудові договори з одним або декількома роботодавцями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Робота за такими іншими трудовими договорами у вільний від основної роботи час вважається сумісництвом.
Сумісництво є різновидом роботи на умовах неповного робочого часу і не тягне за собою обмеження трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП).
Тому підстав для відмови в наданні додвідпустки на дітей працівникам, які працюють у роботодавця за сумісництвом, немає. Аналогічної думки дотримується і Мінсоцполітики в листі від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16.
Використати додвідпустку на дітей на роботі за сумісництвом працівниця за бажанням може одночасно з відпусткою за основним місцем роботи або в інший слушний для неї час.
Це ж стосується і внутрішнього сумісництва. Працівниця — внутрішній сумісник, так само як і зовнішній сумісник, за бажанням може піти в «дитячу» відпустку за основним місцем роботи і за сумісництвом одночасно або в різний час.