Лист, що коментується, певною мірою продовжує лист Мінфіну від 29.06.2016 р. № 31-11410-07-10/18732 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 25, с. 9), де також було порушено питання обліку основних засобів (ОЗ), що знаходяться на тимчасово окупованій території. Тоді ми висловили сумнів щодо позиції Мінфіну, згідно з якою ОЗ, розташовані в зоні АТО, слід визнавати як активи*. Адже такі ОЗ неповною мірою підпадають під критерії визнання активом, оскільки не контролюються підприємством (п. 3 розд. І НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).
* На думку Мінфіну, такі ОЗ треба знецінювати (визнавати втрати від зменшення корисності активів) згідно з однойменним П(С)БО 28.
Водночас ми зауважували, що і списати такі активи без інвентаризації не вийде. А провести її неможливо, оскільки неможливим є безперешкодний доступ до активів. Натомість згідно з п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419, у річній фінзвітності інформація про активи, до яких немає безпечного та безперешкодного доступу, відображається за даними бухобліку. Коло замикається.
Тож у рамках цього коментаря будемо вважати аксіомою ту обставину, що ОЗ, які знаходяться в зоні АТО, продовжують обліковуватися на балансі підприємства як активи. Але ДФСУ вважає, що у податковоприбутковому обліку високодохідники (і малодохідники, які визначають різниці згідно з розд. ІІІ ПКУ) повинні виключати амортизацію АТОшних ОЗ зі складу своїх витрат. На думку фіскалів, такі активи є невиробничими та не підлягають «податковій» амортизації згідно з п.п. 138.3.2 ПКУ.
Чи можна погодитися із таким висновком? На нашу думку, ні. Адже у п.п. 138.3.2 ПКУ наразі сказано, що невиробничими є тільки ті ОЗ, які не призначені для використання в госпдіяльності платника податку. Аргументи податківців мали б певну логіку до 01.01.2017 р., коли невиробничі ОЗ визначалися як ті, що не використовуються в господарській діяльності. Одначе зараз аргумент податківців виглядає необґрунтованим — те, що ОЗ тимчасово не експлуатуються у зв’язку із АТО, ще не робить їх невиробничими. Бо ж якщо вони призначені для використання у господарській діяльності, але в ній не використовуються, це автоматично не означає, що такі ОЗ не підлягають «податковій» амортизації.
Інша справа — якщо ОЗ, які знаходяться у зоні АТО, наказом керівника виведено з експлуатації (переведено на консервацію). Цього питання також стосується лист, що коментується. Фіскали розглядають консервацію АТОшного ОЗ як окремий випадок його використання не в господарській діяльності. Але правила обліку законсервованих ОЗ відрізняються від обліку ОЗ звичайних. А саме: нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем переведення об’єкта ОЗ на консервацію ( п. 29 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Тоді питання про «податкову» амортизацію і податковоприбуткові різниці відпадає.
Отже, те, що ОЗ тимчасово не використовуються в господарській діяльності підприємства у зв’язку з АТО — на нашу думку, ще не підстава вважати їх невиробничими і позбавляти «податкової» амортизації. Інша справа, якщо згідно з П(С)БО 28 підприємство визнає втрати від зменшення корисності активів і буде амортизувати вже «знецінену» вартість ОЗ. Ми б радили так вчинити, оскільки амортизувати АТОшні ОЗ за їх початковою вартістю — занадто «жирно». ☺ Але амортизація на такі активи і згідно з П(С)БО, і згідно з ПКУ нараховуватиметься. Амортизація (і «бухгалтерська», і «податкова») однозначно не нараховуватиметься, тільки якщо АТОшні ОЗ переведено на консервацію.