висновок документа
Фізособа, яка виплачує нерезиденту-юрособі дохід від продажу корпоративних прав, зобов’язана: (1) утримати податок на репатріацію (у розмірі 15 %) і (2) подати декларацію з податку на прибуток із заповненим рядком 23 і додатком ПН
Хоча лист стосується корпоративних прав («нерезидентського» доходу згідно з п.п. «е» п.п. 141.4.1 ПКУ), насправді питання, що хвилює, набагато ширше: чи повинна фізособа при виплаті нерезиденту-юрособі будь-яких доходів (з п.п. 141.4.1 ПКУ) утримувати податок з доходів нерезидента (так званий податок на репатріацію)?
Як бачимо, контролери на нього відповідають ствердно. І роз’яснюють, що, виплачуючи дохід нерезиденту-юрособі, фізособа зобов’язана:
— утримати податок з таких доходів (за їх рахунок) за ставкою 15 %, якщо інше не передбачено міжнародними договорами ( п.п. 141.4.2 ПКУ);
— за підсумками року виплати подати декларацію з податку на прибуток (заповнивши тільки (!) «нерезидентські» ряд. 23, 25, інші рядки не заповнювати) разом з додатком ПН. Причому в поданні фізособою «прибуткової» звітності податківці проблем не бачать. Порада від них: у такому разі фізособі в декларації та додатку ПН зазначати свій (!) ІПН (реєстраційний номер облікової картки платника податків) або серію та номер паспорта (якщо відмова від ІПН підтверджена відміткою в паспорті). Ну а оскільки фізособа, яка виплачує дохід нерезиденту, як зазначається в листі, є податковим агентом цього нерезидента, то ставати на облік як самостійний платник податку на прибуток (!) їй не слід. Причому вислови податківців у 2017-му в такому дусі не поодинокі. Схожі роз’яснення («утримувати/звітувати» фізособі) при виплаті нерезиденту доходу від продажу: корпоративних прав озвучувалися в листі ДФСУ від 05.01.2017 р. № 79/6/99-99-15-02-02-15; нерухомості — у листі ДФСУ від 24.02.2017 р. № 2707/Г/99-99-15-02-02-14 (ср. ). Також про необхідність утримання податку на репатріацію з нерезидентського доходу: фізособою йдеться в БЗ 102.12, а фізособою-підприємцем — у БЗ 102.23.02.
І все це, на жаль, не безпідставно. Адже з 01.01.2017 р. ситуація ускладнилася. Усе тому, що з визначення «резиденти» ( п.п. 14.1.213 ПКУ) виключили останній абзац, який до цього для «прибуткового» розділу III ПКУ визначав «резидентів» за «прибутковим» статусом і вважав «резидентами» тільки юросіб — платників податку на прибуток. От і виходить, що тепер формально згідно з п.п. 14.1.213 ПКУ до резидентів (у тому числі для цілей розділу III ПКУ) потрапляють і фізособи! А отже, і вони повинні утримувати податок на репатріацію ( п.п. 141.4.2 ПКУ). До речі, й раніше податківці час від часу намагалися «пришити» фізособам почесний обов’язок: утримувати податок на репатріацію (див. недіючу консультацію у БЗ 502.29.04). Хоча часом це заперечували (див., наприклад, недіючі консультації у БЗ 107.12 про те, що єдиноподатники-фізособи утримувати податок з доходів нерезидентів не повинні, а також у БЗ 502.29.04 про те, що з переходом на ПКУ згідно з його початковим п. 160.2 для утримання податку на репатріацію під «резидентами» розуміються тільки (!) юридичні особи та їх відокремлені підрозділи).
Причому схожі «заявки» про репатріацію зрива- лися з вуст контролерів і в «докодексні» часи. Утім, тоді від них фізосіб надійно захищав п. 1.15 «старого» Закону про податок на прибуток (що визначав резидентами тільки (!) юросіб і їх підрозділи: філії, представництва тощо).
Тепер у 2017-му від контролерів знову чути вимоги із цього приводу, яких вони наразі послідовно дотримуються. Хоча, зізнаємося, сама по собі ситуація — абсурдна. Ну де це бачено, щоб пересічна фізосо- ба виступала для нерезидента податковим агентом!