«І до абсурдної нормативки — як до улюбленої роботи»

— Моя «трудова біографія», як баланс, розділена на дві половини. В одну набилася безліч не дуже-то сумісних подій і занять: асистент кафедри, офіцер-«дворічник» у Заполяр’ї, рятувальник-доброволець при спітакському землетрусі, аспірант з достроковим захистом кандидатської і трьома десятками авторських на винаходи… В іншій половині — тільки бухоблік і лише «Податки та бухгалтерський облік». ☺ Найголовніше: я ніколи не затримувався там, де ставало нудно…

— Якщо чесно, інститутський підручник з бухобліку вперше потрапив мені на очі на другому році роботи головбухом… Тоді я жахнувся: боже мій, яка ж це нудота… ☹ Ну як же можна чудову, кристально прозору і дуже живу методологію викладати кондовим здерев’янілим канцеляритом?.. Тоді ж загорівся ідеєю написати бухпідручник для людей…

— Ну, щоб припинити писати підручник з бухгалтерського обліку, потрібно «розуміти усю глибину глибин». ☺ А закінчити його — це як ремонт — неможливо. Адже я все ще осягаю тонкощі. Останні два десятки років… Утім, певний результат є. У тандемі з супербухгалтером Т. І. Войтенко ми зробили два веб-курси — «Справжній бухоблік» і «Головбух онлайн». А ще — «Бухоблік у торгівлі». Найгірше для мене — не бачу очей слухачів… За деякими винятками (одного разу вручав сертифікати) я їх уявляю. До речі, усі бухгалтерські веб-курси ми постійно актуалізуємо через зміни у законодавстві.

— Щодо абсурдної нормативки і бухгалтерських помилок, то назавжди запам’ятав слова помічниці, сказані, коли я особливо розлютився через чергову «тупість» законодавця. Вона промовила: «Ну, що ви так хвилюєтеся? Ставтеся до цього як до роботи»… ☺ За усі роки моя реакція на нормативні «халепи», на жаль, не змінилася. Ну, хіба що лексикон помітно м-м-м… поглибився. І я таки ставлюся до цього усього як до улюбленої роботи… А помилки… Говорять, лікар не зобов’язаний помирати з кожним своїм пацієнтом. ☹ Не хочу нівелювати достоїнств скрупульозного бухгалтера-профі, але принаймні щодо «вимушених» бухпомилок закликаю керівників розглядати їх просто як один із ризиків госпдіяльності (ну, якщо вам так легше, вважайте, що «кидає» не підступний контрагент, а фіскальне відомство). А з бухгалтерами поділюся своїм правилом: не працювати ані у дурня, ані з дурнем. Навіть за гроші…

— Якщо відверто: я ніколи не даю порад. Просто чесно говорю, як вчинив би сам у тій чи іншій конкретній ситуації. Акцент на слові «конкретній». Не сприймаю менторський тон: намагаюся думати разом із читачем. Адже думку йому потрібно обов’язково мати свою власну. Усе інше — дебати. Інакше слід чесно сказати собі, мовляв, не знаю. Поки не знаю. У цьому сенсі Інтернет, звичайно, чудовий великою кількістю думок, але небезпечний тим, що не вчить працювати над своєю. Частенько це як «обмінятися думками» з керівником: зайшов зі своєю, вийшов — з його…

— Що стосується колег по «Фактору», нещодавно наштовхнувся в інеті практично на свої слова: ми не зобов’язані любити один одного, але командою бути повинні… Говорити я так говорю, але все одно — дуже потай, звичайно, — люблю-таки кожного з наших розумників. ☺ Ну так є ж за що! А вони терпляче вислуховують мої байки «з пережитого»… Зате в плані анекдотів даю молоді фору: моїх ніхто, зрозуміло, не застав… Самому не віриться, але факт: у травні буде 20 років, як я «на манежі»… У ролі шпрехшталмейстера наче... ☺

— Подобається усе, крім того, чого не розумію. ☺ Ціную слово. Навіть найбезталаннішому у вуста можуть зверху вкласти парочку геніальних слів… Ніколи не заздрю: це безглуздо. А давайте зробимо так: на будь-які запитання особистого характеру обіцяю як на духу відповісти за адресою: a.golenko@id.factor.ua.