01.03.2018

Ціна товару з прив’язкою до інвалюти

Тема достатньо непроста. І проблема не тільки в правовому регулюванні питання, хоча ЦКУ і ГКУ по-різному закріплюють можливість прив’язувати ціну в гривні до коливання курсів. Бухгалтерсько-податкові правила не менш туманні. Тому розпочнемо з правових основ, після чого розберемо облік.

Ціна в договорі з прив’язкою до валюти

За загальним правилом у «внутрішньоукраїнських» договорах ціну встановлюють у грошовій одиниці України — гривні (ст. 189 ГКУ, ст. 524 ЦКУ). Тобто в національній валюті, що є на території України єдиним законним засобом платежу (ст. 192 ЦКУ, ст. 3 Декрету № 15-93). А ось використовувати на території України іноземну валюту можуть (як виняток) тільки суб’єкти господарювання, що мають право здійснювати «валютні» розрахунки згідно із законодавством (тобто мають на це відповідну ліцензію НБУ, ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦКУ).

Проте водночас

діючі норми ЦКУ не забороняють у договорі прив’язатися до інвалюти

Тобто разом із сумою в гривнях дозволяють визначити грошовий еквівалент зобов’язання у валюті (ч. 2 ст. 524 ЦКУ).

Щоправда, у такому разі зауважте: навіть незважаючи на такий стан справ, зобов’язання все одно повинне виконуватися в гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦКУ). Тому розраховуватися з продавцем (перераховувати оплату) необхідно в гривнях. Для цього суму, що підлягає сплаті в гривнях, визначають шляхом перерахунку валютного еквівалента за офіційним курсом НБУ на день платежу (або частини платежу — при оплаті частинами, як, наприклад, у ситуації з підприємством, яке ставить нам запитання), якщо інше не встановлює закон або договір (ч. 2 ст. 533 ЦКУ). У світлі ч. 2 ст. 533 ЦКУ зверніть увагу ще ось на що.

Ця норма дозволяє прив’язати суму зобов’язання не лише до офіційного курсу НБУ. У договорі сторони можуть указати свій порядок перерахунку валютного еквівалента. Наприклад, установити, що розрахунок здійснюється за курсом банку, в якому обслуговується продавець. Також можуть прив’язуватися до міжбанківського курсу інвалюти*.

* Див. постанови ВГСУ від 02.08.2017 р. у справі № 916/4529/15 і від 19.01.2017 р. у справі № 904/4782/16.

А ось ГКУ в цьому питанні менш зговірливий. Річ у тому, що цей Кодекс не передбачає можливості визначати інвалютний еквівалент у «внутрішньоукраїнських» договорах.

Через таку неоднозначність думки держорганів розділилися. Час від часу вони то погоджуються з можливістю прив’язувати ціну в договорі до інвалюти**, то натякають на неприпустимість валютного застереження (листи Мінекономрозвитку від 29.05.2014 р. № 2413-01/17340-02 і Держцінінспекції України від 03.12.2009 р. № 200/7-6/6148).

** Листи Мінекономіки від 19.12.2006 р. № 89-24/103, від 20.10.2009 р. № 3804-25/544, Держкомпідприємництва від 21.12.2007 р. № 9563, Мін’юсту від 12.03.2007 р. № 20-5-132, ДПАУ від 11.03.2005 р. № 2045/6/23-5315.

Рятує положення судова практика. Суди від першої до касаційної інстанції досить спокійно ставляться до прив’язки ціни «внутрішньоукраїнського» договору до інвалютного еквівалента***. Хоча без нюансів не обходиться. Про них ми скажемо трохи пізніше.

*** Див. постанову ВГСУ від 24.10.2017 р. у справі № 924/114/17.

У зв’язку з цим, на нашу думку, незважаючи на неоднозначність правового регулювання,

не забороняється прив’язувати ціну у «внутрішньоукраїнському» договорі до курсу інвалюти

До речі, всю підтверджуючу первинку у випадку з інвалютним застереженням оформляють також у гривнях.

При цьому багато що залежить від того, який порядок визначення ціни встановлює договір (тобто на яку дату/дати перераховувати валютний еквівалент — відвантаження, оплати).

Як формулюють «інвалютну прив’язку» в договорі?

Способів увести в договір інвалютний еквівалент напрацьовано чимало.

До речі, достатньо часто, користуючись неоднозначністю нормативки, невдоволена сторона намагається визнати договір недійсним. Але вдається це далеко не завжди. Розберемо декілька популярних способів «участі» інвалюти в «внутрішньоукраїнських» договорах:

1. Підписання додаткової угоди. Сторони просто домовляються про те, що в разі підвищення курсу вони підписують додаткову угоду з новою ціною. Звісно, якщо контрагент попадеться несумлінний, то законним шляхом змусити його підписати таку додаткову угоду буде неможливо.

2. За формулою. Тут фантазія в продавців працює «на повну котушку».

Один з прикладів*: Ц1 = Ц0 х К1 : К0, де:

* Див. постанову ВГСУ від 19.01.2017 р. у справі № 904/4782/16.

Ц1 — ціна товару в гривнях, яка підлягає оплаті;

Ц0 — ціна товару в гривнях на дату укладення договору;

К0 — валютний курс станом на дату укладення договору;

К1 — валютний курс станом на робочий день, що передує дню оплати.

3. Перерахунок ціни у разі стрибка курсу на певний відсоток. Ви можете зустріти в деяких угодах пункт, що закріплює можливість зміни ціни в гривневому еквіваленті в разі підвищення курсу на певний відсоток.

Цей пункт може мати приблизно такий вигляд:

«Загальна вартість (назва товару) встановлюється в сумі грн., у т. ч. ПДВ, що дорівнює 10000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору. При збільшенні офіційного курсу долару США більше ніж на 3 відсотки загальна вартість на дату проведення розрахунку збільшується в такій же пропорції».

4. Зміна ціни в частині «імпортних» складових. Така схема пов’язана з тим, що Мінекономрозвитку в листі від 02.09.2014 р. № 3723-08/30327-07, посилаючись на постанову № 1998, дійшов висновку: внутрішньодержавний обмін товарами (послугами) повинен здійснюватися за цінами (тарифами), встановленими в гривні з перерахунком імпортної складової частини ціни (тарифу) в національну грошову одиницю. Ось дехто і прив’язує ціну до вартості тієї самої «імпортної складової».

Що таке імпортна складова? Цей термін розшифрувало вже Мінекономіки в листі від 13.06.2000 р. № 27-22/287. Зокрема, імпортною складовою ціни вважається вартість використаних у виробництві сировини, матеріалів, запасних частин, тари тощо, оплата яких була здійснена у валюті країни-виробника, або в доларах США, або в третій валюті.

Такий варіант домовленості іноді грає далеко не на користь продавця (див., наприклад, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 р. у справі № 910/12587/16**).

** Див. за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66657319.

А деякі суди і зовсім вважають, що застосування постанови № 1998 суперечить Конституції України і ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦКУ (див. постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. у справі № 904/7770/14 і ВГСУ від 17.11.2009 р. у справі № 54/40-09).

Будьте обережні! Бували випадки, коли в тексті основного договору сторони передбачали, що розрахунки здійснюються в національній валюті України, але вказували, що рахунок виставляється в гривнях за інвалютним курсом. При цьому виставляючи рахунок, не вказували в документі «інвалютний» еквівалент.

Так ось, суди в такій ситуації вважали, що грошові зобов’язання тут не прив’язані до курсу інвалюти, і відмовляли продавцеві в стягненні з покупця «курсової різниці», що утворилася у зв’язку із цим (ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. у справі № 915/770/16***).

*** Див. за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66771383#.

Що в обліку?

Бухгалтерський облік. В обліку продавця реалізація товару (а в покупця — його придбання) відобразиться, як завжди. Зверніть увагу, що в такому разі продавець визнає «реалізаційний» дохід, а покупець прибуткує товар за вартістю, зафіксованою в первинних документах. Якщо надалі у зв’язку зі зміною валютного курсу вона зміниться, то різницю, що виникне, в обліку визнають іншими операційними доходами (Кт 719) або іншими операційними витратами (Дт 949). У всякому разі, саме так її рекомендує відображати Мінфін (лист від 31.07.2009 р. № 31-34000-10-16/20869).

Ну і ще один момент — «валютний». Про всяк випадок застережемо: оскільки заборгованість з оплати гривнева (зобов’язання виражене в гривнях), то в бухобліку ні продавцеві, ні покупцеві її щокварталу (на дату балансу) перераховувати не потрібно. Тобто курсові різниці як за заборгованістю у валюті (монетарною статтею) в цьому випадку не виникають (оскільки заборгованість — гривнева і погашатиметься в гривнях, не валютою).

Податок на прибуток. Жодних «податковоприбуткових» різниць за «прив’язаними» до валюти постачаннями в сторін не виникає (ПКУ не передбачено). А всі доходи і витрати (у тому числі від сумової різниці) на загальних підставах візьмуть участь у формуванні фінрезультату — об’єкта оподаткування. Хіба що в разі придбання товарів у неприбуткових організацій у покупця може виникати 30 %-ва «збільшуюча» різниця за п.п. 140.5.4 ПКУ. З одного боку, вона розраховується від вартості товару, адже на рах. 28 покупець прибуткує його без урахування валютної різниці. З іншого — у договорі оплата за товар розраховується в повній сумі, тобто з урахуванням цієї різниці. На жаль, при підрахунку такої різниці покупцеві, радше за все, доведеться враховувати і суму, що доплачується продавцеві за товар через зростання валютного курсу.

ПДВ. Прив’язка договору до інвалюти вимагатиме відповідних коригувань у ПДВ-обліку. Адже зміна валютного курсу при оплаті призводить до зміни суми компенсації. А це підстава для коригування ПДВ за п. 192.1 ПКУ. Тому на дату отримання оплати продавцеві до податкової накладної (складеної за першою подією — відвантаженням) потрібно оформити розрахунок коригування (РК) на різницю, що виникла у зв’язку зі зміною курсу.

І на підкріплення — приклад.

Приклад. На умовах післяплати укладено договір купівлі-продажу товарів вартістю 26520 грн. (у тому числі ПДВ — 4420 грн.), що еквівалентно $ 1000 (за курсом НБУ на дату укладення договору 26,52 грн./$). Собівартість товарів — 15000 грн. На дату відвантаження вартість товарів (26520 грн.) не перераховується.

Курс НБУ на дату оплати — 28,08 грн./$.

В обліку в сторін операції відобразяться такими записами:

Продаж товарів з прив’язкою до інвалюти

з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,

грн.

Дт

Кт

У продавця

1

Відвантажено товари покупцеві

361

702

26520

2

Відображено ПЗ з ПДВ

702

641

4420

3

Списано собівартість реалізованих товарів

902

281

15000

4

Отримано плату за товари (курс НБУ — 28,08 грн./$)

311

361

28080

5

Довідображено дохід через зростання валютного курсу на дату оплати ($1000 х (28,08 грн./$ - 26,52 грн./$))

361

719

1560

6

Донараховано ПЗ з ПДВ

719

641/ПДВ

260

У покупця

1

Отримано товари від продавця

281

631

22100

2

Відображено суму «вхідного» ПДВ, не підтверджену ПН

644/1

631

4420

3

Відображено ПК з ПДВ (ПН продавцем зареєстрована)

641/ПДВ

644/1

4420

4

Перераховано оплату продавцеві

631

311

28080

5

Відображено сумову різницю

949

631

1300

6

Донараховано ПК з ПДВ

(на підставі РК, зареєстрованого продавцем)

644/1

631

260

641/ПДВ

644/1

260