10.05.2018
Самостійно обрати спрощену систему оподаткування може юрособа або ФОП за умови, що вона відповідає ЄП-критеріям та реєструється платником ЄП (п. 291.3 ПКУ).
СільгоспЄП. Платниками ЄП групи 4 можуть бути тільки підприємства — сільгосптоваровиробники. При цьому частка сільгосптоваровиробництва за попередній податковий рік у них має дорівнювати або перевищувати 75 % (п.п. 4 п. 291.4 ПКУ).
Об’єкт сільгоспЄПоподаткування — площа власних та орендованих сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (п. 2921.1 ПКУ).
Базою для сільгоспЄПоподаткування є:
а) ріллі, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження — нормативна грошова оцінка одного гектара відповідних сільгоспугідь;
б) землі водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова оцінка ріллі в області.
Ставки сільгоспЄП установлені п. 293.9 ПКУ у відсотках до бази оподаткування, тобто до нормативної грошової оцінки одного гектара відповідних категорій земель.
Стати платником сільгоспЄП можна тільки з початку звітного року. А ось можливість переходу із середини року ПКУ не передбачена.
Для того, щоб перейти в єдиноподатники групи 4, достатньо не пізніше за 20 лютого поточного звітного року подати пакет документів (п.п. 298.8.1 ПКУ):
— загальну податкову декларацію на поточний рік за всією площею земділянок, з яких стягується податок, — в орган ДФСУ за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
— звітну податкову декларацію на поточний рік окремо за кожною земельною ділянкою — в орган ДФСУ за місцем розташування такої земділянки;
— розрахунок сільгоспчастки — в органи ДФСУ за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок;
— відомості про наявність земділянок — в органи ДФСУ за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
Сплачують податок щокварталу протягом 30 календарних днів після звітного кварталу в процентовці, зазначеній у п.п. 295.9.2 ПКУ.
Сільгоспники — платники ЄП групи 4 звільнені від сплати (п. 297.1 ПКУ):
1) податку на прибуток;
2) земельного податку за ділянки, які використовують для сільгосптоваровиробництва;
3) рентної плати за спеціальне використання води.
Окрім звільнення від сплати частини податків, перевагою сільгоспЄП є відносно не високі (порівняно з податком на прибуток) ставки податку. Між тим розмір сільгоспЄП не прив’язаний до результатів діяльності аграрія. Тому він вигідний для (1) високорентабельних ФГ або (2) для тих, кому в сільгоспдіяльності достатньо невеликої ділянки землі, адже сільгоспЄП розраховується від розміру земділянки.
ЄП групи 3. Платником ЄП третьої групи може бути і юридична, і фізична особа. Головне, щоб протягом календарного року обсяг його доходу не перевищив 5 млн грн. (п.п. 3 п. 291.4 ПКУ). Такі платники можуть здійснювати будь-які види діяльності, окрім заборонених п. 291.5 ПКУ. На щастя, серед них не знайти сільгосптоваровиробництва.
Об’єктом ЄП групи 3 виступає будь-який дохід, отриманий протягом звітного періоду як у грошовій формі, так і в матеріальній або нематеріальній. До такого доходу застосовують ставки:
— 3 % — для платників ПДВ;
— 5 % — для неплатників ПДВ.
Звітують третьогрупники раз на квартал (п. 294.1 ПКУ). Також щокварталу вони платять ЄП.
Як і платники сільгоспЄП, третьогрупники звільнені від податку на прибуток та земельного податку за ділянки, що використовуються в госпдіяльності. А з ренти за спецводокористування пільги немає.
Фермерам-ФОП до того ж доведеться щомісячно платити ЄСВ «за себе» не менше мінімального страхового внеску.
ЄП групи 3 теж простий в обчисленні, але він не вигідний низькорентабельним і збитковим ФГ. Їм варто подумати про перехід на загальну систему.
ЄП групи 2. Фермери-ФОП можуть «вступити» до лав ЄП групи 2. Для єдиноподатників цієї групи встановлена фіксована ставка ЄП — у межах до 20 % від МЗП на 1 січня. Плюс до цього ЄСВ «за себе» в розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожен місяць — якщо, звичайно, фермер не належить до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Граничний обсяг річного доходу ЄП групи 2 обмежений 1,5 млн грн. Крім того, він або взагалі не використовує працю найманих працівників, або ж їх кількість не повинна перевищувати 10 осіб.
Звітують платники ЄП групи 2 один раз на рік. Але для них п. 295.1 ПКУ передбачена авансова сплата ЄП, а саме: податок сплачується щомісячно не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Висновок: ЄП для ФГ — найрозумніший варіант оподаткування порівняно із загальною системою, оскільки ставки фіксовані і все дуже просто.
Податок на прибуток. Хоча загальна система оподаткування в аграріїв і не в особливій пошані, проте податок на прибуток є найоб’єктивнішим. Адже він сплачується залежно від отриманого бухфінрезультату, скоригованого на різниці.
Будь-яких особливих умов для застосування загальної системи оподаткування немає. Її може застосовувати будь-яка юрособа.
Правила обчислення податку на прибуток установлені ст. 134 ПКУ. А особливості застосування податкових різниць прописані в ст. 138 — 140 ПКУ.
Базою оподаткування є грошове вираження прибутку, основна ставка податку — 18 %.
Підприємства з річним доходом за минулий рік понад 20 млн грн. подають прибуткову декларацію щокварталу (п. 137.4 ПКУ). Ті ж, у кого дохід не перевищує 20 млн грн., а також виробники сільгосппродукції звітують один раз на рік (п. 137.5 ПКУ). Щоправда, податківці проти річного періоду для сільгоспвиробників (див. с. 27).
ПДФО. Якщо фермер-ФОП перебуває на загальній системі, то об’єктом ПДФО-оподаткування в нього є чистий дохід. Визначають його як різницю між загальним оподатковуваним доходом (виручкою в грошовій і негрошовій формах) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з госпдіяльністю ФОП. Дата формування доходу — дата фактичного надходження компенсації за відвантажені товари / виконані роботи / надані послуги.
Що стосується витрат, то правило тут таке: «фактично сплачені витрати відображають на момент отримання доходу», за касовим методом. Причому ФОП-витрати обов’язково мають бути (1) пов’язані з його господарською діяльністю (п. 177.2 ПКУ), (2) фактично понесені (тобто оплачені) і (3) документально підтверджені (п. 177.2 ПКУ). Перелік витрат, на які ФОП дозволяють зменшити оподатковуваний дохід, наведений у п. 177.4 ПКУ. Ставка ПДФО — 18 %.
ФОП-загальносистемники сплачують ПДФО авансовими платежами до 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Аванс за IV квартал не платять. Авансові платежі підприємці розраховують самостійно за даними Книги обліку доходів і витрат.
Звітують ФОП-загальносистемники за підсумками звітного календарного року. Строк подання підприємницької декларації — 40 календарних днів, що настають за останнім днем такого року (п.п. 49.18.5 ПКУ).
Окрім ПДФО, фермеру-ФОП доведеться заплатити військовий збір за ставкою 1,5 %, а також ЄСВ «за себе» із суми отриманого доходу, але не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць (незалежно від того, отриманий цього місяця дохід/прибуток чи ні).
На відміну від спрощеної системи, загальна не передбачає звільнення від сплати інших податків і зборів. Та й порядок визначення юрособами прибуткового об’єкта, а підприємцями — ПДФОшного, для багатьох здається складним. Якщо порівнювати з правилами обчислення ЄП, то так воно і є. Але в будь-якому разі вибір за вами.
У статті ми проаналізували оподаткування самого ФГ. А ось виплатам, які здійснює ФГ своїм членам, присвячена окрема публікація на с. 14.