21.05.2018
Щоб відповісти на ваше запитання, давайте розберемося, чим саме ви займатиметеся з точки зору «алкогольного» законодавства: виробництвом чи настоюванням виробленого?
Узагалі-то настоянка — це лікеро-горілчаний напій на основі настоїв спиртових на рослинній сировині (п. 4.11 ДСТУ 3297-95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять»). Само собою, вона вважається алкогольним напоєм (ст. 1 Закону № 481*).
Але про які саме настоянки йде мова в цьому ДСТУ? Ми стверджуємо, що йдеться про настоянки, випущені суб’єктами лікеро-горілчаного виробництва, які отримали ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (ч. третя ст. 2 Закону № 481). А це передбачає атестацію їх виробництва (ст. 8 цього Закону), а отже, — наявність приміщень і обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва алкогольних напоїв (ч. дев’ята ст. 3 Закону № 481).
Причому виробникам лікеро-горілчаних виробів наказано використовувати у виробничому процесі виключно спирт (ст. 12 Закону № 481), а не горілку, яку плануєте настоювати ви. І крім усього іншого, вони зобов’язані розливати свою продукцію в належну тару і маркувати її (ст. 11 Закону № 481).
Тож для того, щоб суб’єкт вважався саме виробником настоянки як лікеро-горілчаної продукції, Закон № 481 вимагає від нього багато чого такого, що неможливо для ресторану.
Тобто говорити про якесь «виробництво» алкогольних напоїв у вашому випадку (у ресторані) підстав немає.
Зате статус суб’єкта ресторанного господарства надає вам право продавати алкогольні напої на розлив (ч. шоста ст. 153 Закону № 481). Зрозуміло, за наявності алкороздрібної ліцензії (ч. чотирнадцята ст. 15 Закону № 481). Ще ви маєте право реалізовувати напої власного виробництва — компоти, морси, узвари і т. д. (п. 3.4 Правил № 219**).
** Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 р. № 219.
Хіба до цього списку потрапляє ваша хріновуха?
На нашу думку, настоюючи придбану на стороні для роздрібної реалізації горілку-«казенку» ☺, ви надаєте відвідувачам так звані додаткові послуги, дозволені в п. 3.5 Правил № 219. Тобто ви продаєте їм горілку (алкогольний напій) відповідної марки, настояну (послуга) на хріні!
Важливо! У меню і прейскуранті ви маєте право вказати фірмову (рекламну, брендовану) назву напою, яка може включати і слово «настоянка». Але її краще розшифрувати (хоча б дрібним шрифтом). Наприклад, так: «горілка /назва/, настояна на коренях хріну звичайного (лат. Armorácia rusticána)». Із латиною ми, звісно, пожартували. ☺
Документальне оформлення (технологічні, калькуляційні картки) аналогічно ситуації з приготуванням алкоголевмісних коктейлів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 54, с. 33). Щоправда, там ситуація краще: є конкретний «коктейльний» п. 23 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями***, і податківці визнали, що коктейлеру не потрібна алковиробнича ліцензія за наявності у нього алкороздрібної (115.03 БЗ).
*** Затверджені постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854.
Та послуга приготування коктейлю полягає в змішуванні або купажуванні інгредієнтів (див. визначення коктейлю в п. 4.17 ДСТУ 3297-95), а у вас інша, але теж послуга — настоювання. В іншому аналогія повна.
До речі, є корисне рішення Львівського окружного адмінсуду від 01.03.2018 р. по справі № 813/346/17****, в якому він, назвавши приготовану рестораном алкоголевмісну суміш коктейлем, відмовився визнавати приготування такого напою виробництвом.