03.09.2018
Перш за все нагадаємо, що з давніх-давен велися спори з фіскалами щодо того, чи є додатковим благом компенсація працівникові небюджетної сфери витрат за користування таксі під час перебування у відрядженні, у тому числі за межами України. Спочатку податківці намагалися за аналогією посилатися в цих питаннях на Інструкцію № 591 і відмовляли у безподатковій компенсації витратам на таксі у відрядженнях в межах України, дозволяючи їх тільки для закордонних відряджень, оскільки це передбачено цією Інструкцією (та й то за наявності дозволу керівника підприємства і підтвердних документів).
Потім фіскалам довелося посунутися з таких своїх позицій, у тому числі через позитивну судову практику в цьому питанні. А ще тому, що Інструкція № 59 обов’язкова для застосування тільки для структур, що фінансуються з бюджету. І вже минулого року податківці надали ряд ліберальних роз’яснень, що дозволяють компенсувати витрати на таксі, зроблені у відрядженнях як за межами України, так і усередині країни (див., наприклад, БЗ 103.17, а також листи ДФСУ від 09.11.2017 р. № 2565/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 26.10.2017 р. № 2402/6/99-99-13-02-03-15/ІПК і від 01.09.2017 р. № 1785/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).
Проте досить серйозною проблемою в питанні безподаткової компенсації витрат на таксі є питання документального підтвердження таких витрат. Ось тут і виникають основні складнощі.
Податківці, визнаючи компенсацію витрат на таксі, при цьому не забувають посилатися на умови, передбачені в п. 170.9 ПКУ, і робити застереження про документальне підтвердження зв’язку таких поїздок із госпдіяльністю, а також — здійснення витрат на перевезення. Підпункт 170.9.1 ПКУ, говорячи про підтвердні документи, що дають підстави для неоподаткування витрат працівника у відрядженні на проїзд, прямо згадують такі їх види, як транспортні квитки або транспортні рахунки (багажні квитанції), у тому числі електронні квитки, і розрахункові документи про їх придбання по усіх видах транспорту. При буквальному прочитанні виходить, що для підтвердження витрат на проїзд у таксі
ця норма вимагає наявності транспортного квитка або рахунка, а також розрахункового документа
Водночас говорити серйозно про квиток на таксі не доводиться. Отже, з проїзних документів, перерахованих в п.п. 170.9.1 ПКУ, залишаються транспортний рахунок і розрахунковий документ. Тобто без наявності відразу двох таких документів фіскали навряд чи визнають безподаткову компенсацію витрат на таксі законною.
А оскільки при використанні таксі в Україні переважають готівкові розрахунки і ніякий рахунок не видається, то і підтверджувати такі витрати у ряді випадків нічим. Оскільки наші таксі досі не обладнані РРО-таксометрами2 і квитки на проїзд у звичайному таксі не застосовуються/не видаються.
2 Скажемо більше: у діючому Держреєстрі РРО (затверджений наказом ДФСУ від 06.06.2018 р. № 362) взагалі немає жодної моделі електронного таксометра!
Щоправда, якщо таксує ФОП-єдинник, то він може видавати товарний чек в довільній формі, але проблема з рахунком все одно залишається. ☹
Певною мірою винятком є поїздки на Uber-таксі (замовлення таксі у них робиться через однойменний мобільний додаток без використання диспетчерів). Клієнт (користувач/замовник) таксі повинен зареєструватися, створивши свій окремий обліковий запис (акаунт), при цьому, окрім імені, адреси і номера мобільного, вказуються (обираються) також форма оплати і реквізити платіжної картки — при безготівковій оплаті.
Тобто ця фірма приймає і безготівковий розрахунок від клієнтів. Тож «розрахунковий документ» у вигляді банківської виписки з картрахунку при оплаті послуг таксі із застосуванням КПК або особистої платіжної картки особи, що відряджається, тут організувати можливо. В принципі, якщо строго орієнтуватися на норми Закону про РРО3, то банківська виписка розрахунковим документом не є, але в той же час фіскали визнають її аналогом розрахункового документа (див., наприклад, Узагальнюючу податкову консультацію щодо використання банківських виписок як первинних документів, затверджену наказом ГПСУ від 05.07.2012 р. № 583 і лист Мінфіну від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339).
Проте, яким документом можна підтвердити сам факт поїздки?
«Український» Uber висилає на електронну пошту пасажира (та/або платника) маршрут-квитанції з вказівкою маршруту і розрахунком його вартості. Необхідну інформацію (включаючи цю квитанцію) можна знайти на сайті компанії у своєму обліковому записі (електронному акаунті клієнта). Таку квитанцію можна роздрукувати. А оскільки ці квитанції формуються після виконання замовлення, то вони містять доволі точну інформацію про маршрут і вартість поїздки. Але разом з тим в цих квитанціях не вказуються реквізити (П. І. Б.) клієнта, а також посадових осіб виконавця і відсутні їхні підписи! Тому фіскали можуть не прийняти витрати, підтверджені тільки роздруківкою такої електронної маршрут-квитанції, не визнаючи її первинним і підтвердним документом…
Але, крім того,
від Uber можна спробувати отримати ще рахунок або рахунок-фактуру
Принаймні, таке можливе при поїздках на таксі Uber за кордоном. Але, наскільки нам відомо, в Україні доки оформляють тільки маршрут-квитанції. Ось тільки чи є підстави вважати роздруківку (скриншот) такої Uberівської квитанції з маршрутом і навіть рахунок-фактуру підтвердними документами — аналогами транспортного рахунку, згаданого в п.п. 170.9.1 ПКУ? Тут можуть виникнути серйозні труднощі. Але виявляється, не усе втрачено.
Розповімо одну історію, пов’язану з компенсацією витрат на поїздку на таксі Uber у відрядженні за кордоном.
Підприємство зробило запит на надання консультації, чи вважатимуться доходом відрядженого працівника витрати на проїзд в таксі, підтверджені маршрут-квитанцією і випискою з картрахунку? Податківці, посилаючись на Інструкцію № 59 і п. 170.9 ПКУ, зрозуміло, відповіли, що маршрут-квитанція, надіслана на електронну адресу працівника через Інтернет, не входить до переліку підтвердних документів, що засвідчують вартість витрат на проїзд. А підтвердними документами можуть бути лише згадані в п.п. 170.9.1 ПКУ транспортні квитки або транспортні рахунки (лист ОВП ДФС від 31.03.2017 р. № 18470/10/28-10-01-03-11).
Платника така відповідь не влаштувала, і він оскаржив її в суді. І що не може не радувати, суди як першої, так і апеляційної інстанцій стали на бік платника4. Але, зазначимо, що до суду платник вже надав не лише маршрут-квитанцію, але також і отриманий від Uber інвойс (рахунок-фактуру), причому з нотаріально завіреною копією.
4 Див. ухвалу Харківського апеляційного адмінсуду від 11.10.2017 р. у справі № 820/1750/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69590040).
Чим же керувалися судді при ухваленні таких ліберальних рішень? Вони вказали, що належно оформлений рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення у бухобліку госпоперації і постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта прийому-передачі тільки у разі його оплати, підтвердженої відповідними документами5. Таким документом може бути, зокрема, і виписка з карткового рахунку.
5 Справедливості заради відмітимо, що рахунок-фактура первинним документом не є, але Мінфін в листі від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339 фактично прирівняв його до такого (у разі надходження оплати), що і використав суд у своїх висновках.
Крім того, судді зазначили, що рахунок-фактура може бути складений і в електронній формі, але при цьому повинен мати реквізити, що дозволяють ідентифікувати госпоперацію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого він складений; назву контрагента і зміст госпоперації, одиницю виміру госпоперації; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури. При цьому в рахунку-фактурі (інвойсі), отриманому із сайту компанії Uber, вказана наступна інформація: дата складання і номер, особа, що отримала послуги таксі; назва і місцезнаходження юрособи, від імені якої складений документ; опис послуги таксі; загальна вартість послуг таксі, у тому числі розмір податків.
Цього суддям здалося достатнім, і вони дійшли висновку, що маршрут-квитанція і рахунок-фактура (інвойс) від Uber за своїм змістом відповідають вимогам до обов’язкових реквізитів первинних документів і є документами, що підтверджують вартість витрат працівника на послуги таксі.
Крім того, суд зазначив, що в затвердженому на підприємстві Положенні про відрядження допускається використання працівниками послуг таксі. А тому виплачені працівникові позивача компенсаційні виплати не можуть кваліфікуватися як оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага, і згадану ІПК було скасовано.
Зауважимо, що ДФСУ в листі від 09.11.2017 р. № 2565/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, визнаючи неоподатковуваність витрат на проїзд в таксі у відрядженні (при виконанні вимог п. 170.9 ПКУ, тобто при наданні необхідних підтвердних документів), згадала і ці судові рішення!
Висловимо наприкінці свою думку. На наш погляд, компенсувати працівникам проїзд в таксі Uber зараз досить ризиковано — особливо Україною, де наразі видається тільки маршрут-квитанція, а цього «документа» навіть в комплекті з випискою з картрахунку, що підтверджує оплату, фіскалам може бути недостатньо.
Що стосується поїздок на таких таксі Uber у закордонвідрядженнях, то за наявності маршрут-квитанції, а також інвойса/рахунка-фактури6 (але його, схоже, поки видають не в усіх країнах) з урахуванням таких судових рішень можете ризикнути відшкодувати працівникові витрати на таксі Uber. Але проблеми при цьому з податківцями все одно не виключаються. Загалом, «наші люди… на таксі не їздять»… ☹
6 Не завадить ще і нотаріальне посвідчення цих документів…