08.08.2019

Пролонгація позик засновнику поза дисконтуванням

Підприємство надало засновнику фіндопомогу за договорами у 2014, 2015 і поточному 2019 року. Усі договори із засновником укладено на рік (до 12 місяців), але за додатковими угодами щорічно продовжуються. Чи буде така заборгованість засновника вважатися довгостроковою? Чи можна її дисконтувати і суму втрат від зменшення корисності на кожну дату балансу відносити на витрати?

Оскільки у вас усі договори позик (надання поворотної фіндопомоги засновнику) укладені строком до одного року (за договором строк повернення за ними не перевищує 12 місяців з моменту надання), відповідно в обліку така видана фіндопомога повинна обліковуватись як короткострокова дебіторська заборгованість (на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»). Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом, включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю (п. 7 П(С)БО 10). Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюють величину резерву сумнівних боргів. Тобто короткострокову заборгованість враховують тільки за її сумою (без дисконтування) за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Увага! Щорічна пролонгація договорів позик не надає їм статусу довгострокових, тобто відображена за такими продовженими договорами дебіторська заборгованість усе так само залишається поточною (після продовження договорів ще на рік, строк повернення так само не перевищує 12 місяців).

Але навіть якщо б вашу заборгованість ви б за домовленістю сторін і перевели в довгострокову (зі строком повернення понад 12 місяців), то, працюючи за нацстандартами, дисконтувати нічого не потрібно.

Згідно з п. 12 П(С)БО 10 відображають у Балансі за теперішньою вартістю (тобто дисконтованою сумою майбутніх платежів) тільки довгострокову дебіторську заборгованість, за якою нараховуються відсотки.

Що ж стосується обліку довгострокової дебіторської заборгованості, на яку не нараховуються відсотки, цей стандарт спеціальних вказівок не містить. А отже, по суті, довгострокові безвідсоткові позики, як і поточні, повинні відображатися в сумі погашення за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Якщо звернутись до П(С)БО 13, що регулює облік фінактивів, то в ньому якихось чітких правил оцінки для згаданої дебіторки немає. Із п.п. 30.1 П(С)БО 13 ясно лише те, що така заборгованість не оцінюється за справедливою вартістю. Водночас балансова вартість фінактивів, які не оцінюються за справедливою вартістю, повинна переглядатися стосовно можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на підставі аналізу очікуваних грошових потоків. І за приписами п. 33 П(С)БО 13 суму втрат від зменшення корисності визначають як різницю між балансовою вартістю фінактиву і теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив. Таку різницю списують до складу витрат звітного періоду.

Проте П(С)БО 13 регулює тільки операції з фінактивами, які виникають виключно між підприємствами (п. 4 П(С)БО 13). Тож якщо ваш засновник — фізособа, то видані йому безвідсоткові позики (фінактиви) під норми П(С)БО 13 не потрапляють.

До того ж не забуваємо норми п. 3 розд. I НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 6 П(С)БО 16 «Витрати», що забороняють визнавати витрати в операціях з власниками.

Формально такі витрати, що «не визнаються», мають бути пов’язані з вилученням капіталу або його розподілом. Проте логічно вважати, що якщо підприємство вступає з власником у правочини, умови яких суттєво відрізняються від ринкових (наприклад, як у вашому випадку, засновник користується грошима підприємства безоплатно), то така операція повинна визнаватися у складі власного капіталу як розподіл капіталу між власниками.

Відповідно, дотримуючись такого підходу, сума дисконтування (зважаючи на невідображення у витратах) не впливає на фінрезультат і зрештою на податок на прибуток.