Заправляємо електрокар

Одразу скажемо, жодних нормативних актів, які б регулювали порядок зберігання і списання електрики в акумуляторах, немає. Проте облік споживання електроенергії вести необхідно.

Щонайменше це потрібно для внутрішнього контролю і для підтвердження зв’язку витрат з господарською діяльністю підприємства (зокрема, важливо для підтвердження вхідного ПДВ і для виключення ризиків визнання додаткового блага фізособи, що користується авто).

Придбання електроенергії

Зазвичай у зарядних пристроях, як стаціонарних, так і мобільних, уже є лічильник споживаної електроенергії та енергометр, тому фіксувати фактичне споживання електроенергії при заряджанні через зарядний пристрій буде неважко. Нескладно також фіксувати споживання кВт·год при заряджанні електрокара на електрозаправках. Зазвичай із власником таких зарядних станцій укладається договір на надання послуг із заряджання АКБ електрокара. За допомогою облікової системи постачальника здійснюється контроль споживання електроенергії, і за фактом надання таких послуг оформляється відповідний первинний документ, що підтверджує здійснення госпоперації. Зауважимо, вартість 1 квт·год варіюється і може складати від 3 до 4,5 грн., плюс за кожну хвилину використання зарядного пристрою сплачується оренда.

Використання електроенергії

Інформацію про пробіг автомобіля при повному заряді акумулятора зазвичай надає виробник. Запас ходу (пробіг на одному заряді АКБ) в середньому становить 300 км при ємності АКБ 39 кВт·год. При цьому жодних строгих норм пробігу немає, а норми списання паливно-мастильних матеріалів для класичних авто* тут не застосовуються.

* Затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43.

До речі, нині широко використовуються GPS-трекери, завдяки яким будь-коли ви можете дізнатися про місцезнаходження автомобіля, його швидкість, рівень і витрату палива, а також інші деталі. Загалом використання подібних гаджетів дозволяє здійснювати повний контроль фактичного використання автомобіля.

А як обліковувати заряджання акумулятора (надходження кВт·год) — як надходження запасів чи послуг?

До запасів для цілей бухобліку, зокрема, належать товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) і утримуються підприємством у цілях подальшого продажу. А матеріальними цінностями прийнято вважати тільки ті, які можна перерахувати, помацати тощо. Оскільки одиниця обліку електроенергії визначена в кіловат-годинах, то перерахувати її можна. Причому про товарність електроенергії свого часу говорили контролери (див. лист ДПАУ від 02.09.2009 р. № 18846/7/15-0217). До речі, для цілей ПДВ постачання електричної енергії також прирівнюється до постачання товару (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Проте «товарне» відображення в бухобліку електроенергії, вважаємо, більше підійде виробникам електрики. А споживач отримує від постачальника послугу з електропостачання, отже, і обліковувати у себе повинен отримання саме послуги (листи ДФСУ від 23.12.2016 р. № 40753/7/99-99-15-13-01-17, від 05.09.2017 р. № 1817/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Інша річ, що електроенергія, яка надійшла, зберігається в акумуляторі, і тільки у міру експлуатації електрокара відбувається фактичне її використання (списання). У зв’язку з цим на сьогодні існують два підходи до обліку електроенергії:

(1) кВт·год при заправленні обліковують на дебеті рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів». Потім списують на витрати виходячи з фактичного пробігу авто;

(2) кВт·год включають одразу при заправленні автомобіля до витрат звітного періоду.

Нам ближче другий варіант. Адже при використанні рахунка 39 підприємство, ймовірно, має так само враховувати електроенергію для інших акумуляторів. Наприклад, при заряджанні мобільних телефонів, powerbankів тощо. Погодьтеся, це неабиякий клопіт. Крім того, споживання електроенергії як послуги відбувається у момент заправлення електромобіля. По суті, заряд акумулятора далі нікуди не йде. Використовувати його може тільки конкретний електрокар. На відміну від класичного палива, яке можна, наприклад, злити, продати на сторону тощо.

Тому, вважаємо, стежити за списанням електрики не потрібно. Треба вже у момент здійснення фактичного заправлення електрокара списувати такі послуги до складу витрат. При цьому для підтвердження господарності спожитої електроенергії достатньо ведення подорожніх листів із зазначенням маршруту пересування автомобіля і показників спідометра.

Утім, свою позицію податківці ще не сформували, тому обережний платник може, отримавши індивідуальну податкову консультацію на свою адресу, діяти згідно з нею.

Наведемо приклад обліку електроенергії для заряджання акумулятора.

Приклад. Підприємство уклало договір з власником зарядних станцій для заправлення свого електромобіля. Умовами договору передбачена обов’язкова наявність авансу не менше 200 грн.

Вартість 1 кВт·год становить 3,6 грн. (у тому числі ПДВ — 0,6 грн.). Вартість 1-ї години оренди зарядного пристрою — 60 грн. (у тому числі ПДВ — 10 грн.). За даними електронної системи постачальника автомобіль заправився на 24 кВт·год за 1 годину. Після закінчення звітного періоду надано акт виконаних послуг від постачальника на загальну суму 146,40 грн., у тому числі ПДВ 20 % (3,6 грн. х 24 кВт + 1 година х 60 грн.).

Покажемо господарські операції в проводках.

Облік придбання і використання електроенергії

На завершення скажемо, що електрокар упевнено набирає оберти на ринку України і здавати свої позиції, схоже, не має наміру, тому до теми його обліку ми ще повернемося.