Відходи виробництва

При цьому будь-які сировинні відходи поділяють на:

— нормативні — плановані підприємством відходи, без яких не обійтися при виготовленні продукції. Кількість їх утворення передбачається технологією виробництва;

— наднормативні — відходи, які перевищують установлені норми і виникають у зв’язку з порушенням технології виробництва, вимог нормативно-технічної документації на виробниче обладнання, недостатньою кваліфікацією робітників тощо.

До того ж усі відходи виробництва поділяють на зворотні та незворотні.

Незворотними вважають відходи, які неможливо або недоцільно використовувати при існуючому стані техніки, технології й організації виробництва, і технологічні втрати: розпилення, вигар, усихання, випаровування тощо). Ці відходи не визнають активами підприємства. В обліку незворотні відходи відображають тільки в кількісному вираженні. Витрати на утилізацію цих відходів включають до складу інших операційних витрат (Дт 949).

До зворотних відходів належать сировина, матеріали, напівфабрикати та інші матеріальні цінності, що одночасно відповідають таким ознакам:

1) вони утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг);

2) вони повністю або частково втратили споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні);

3) їх подальше використання можливе тільки з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або взагалі неможливе за прямим призначенням.

Прикладами зворотних відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

Не вважають зворотними відходами:

— залишки матеріальних цінностей, які згідно з установленою технологією передають до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

— супутню продукцію, що отримується в комплексному виробництві.

На вартість зворотних відходів зменшують прямі матеріальні витрати (п. 12 П(С)БО 16). Оцінюють зворотні відходи залежно від напряму їх подальшого використання. Так, зворотні відходи, які:

— планується реалізувати на сторону, оцінюють за справедливою вартістю — чистою вартістю реалізації;

— використовуватимуться на самому підприємстві, оцінюють за ціною можливого використання, тобто за зниженою ціною початкового матеріалу.

Здані на склад зворотні відходи включають до складу виробничих запасів і відображають за дебетом субрахунку 209 «Інші матеріали» в кореспонденції з кредитом відповідного субрахунку рахунка 23 «Виробництво».

У випадку, коли зворотні відходи використовуються для виготовлення іншої продукції основного виробництва, їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Сировина й матеріали».

Якщо зворотні відходи використовуватимуться для виготовлення продукції, то їх списують у виробництво так само, як сировину й основні матеріали.

Приклад. У звітному періоді в процесі виробництва продукції підприємством були отримані незворотні відходи, які передаються для утилізації спеціалізованому підприємству. За утилізацію незворотних відходів сплачено 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.).

Крім того, були отримані зворотні відходи (обрізки тканини), які реалізуються сторонній організації. Оцінка зворотних відходів здійснена за справедливою вартістю, яка дорівнює 15000 грн. (без урахування ПДВ).

Усі види відходів отримані в межах норм, передбачених нормативно-технічною документацією.

Облік відходів виробництва