14.02.2019
Спершу нагадаємо, що відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону про ТОВ виплата дивідендів здійснюється в строк, що не перевищує шести місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений у статуті товариства або рішенні загальних зборів учасників.
Що ж до відповідальності, то щодо ТОВ вона прямо не передбачена. Проте наслідки для товариства все ж можуть бути.
Зокрема, «скривджений» учасник має право звернутися до суду з вимогою стягнути нараховані, але невиплачені дивіденди. При цьому, оскільки така виплата за своєю суттю — грошове зобов’язання*, то від товариства учасник може вимагати також виплати суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (ст. 625 ЦКУ). Право на такі «бонуси» підтверджує і судова практика (див., наприклад, постанову ВС від 23.05.2018 р. у справі № 908/660/17**). Крім того, ТОВ, що програло, відшкодовуватиме суми сплаченого судового збору і витрат на професійну правову допомогу (якщо учасник до такої вдаватиметься).
* Якщо, звичайно, дивіденди не виплачуються в натуральній формі (ч. 2 ст. 26 Закону про ТОВ).
** Див. за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74378042
Тут потрібно звернути увагу ще на один важливий момент.
Вимагати в товариства виплати дивідендів учасник може тільки тоді, коли вже є рішення загальних зборів про розподіл прибутку і строк здійснення виплат настав
В усіх інших випадках суд відмовить у задоволенні позову. Причина тут у тому, що розпорядження прибутком підприємства належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (пп. 11, 12 ч. 2 ст. 30 Закону про ТОВ). А це означає, що саме цьому органу вирішувати — направляти прибуток на розподіл і виплачувати дивіденди чи залишити її у межах товариства. Підміняти вищий орган управління ТОВ суд не має права (див. постанову ВС від 28.02.2018 р. у справі № 923/1106/16***).
*** Див. за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72551579
І це логічно. Якщо учасники товариства прийняли рішення, то так тому і бути.
Крім того, подібна позиція була висловлена в п. 35 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13, а також у п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 р. № 4. Безумовно, Закон про ТОВ багато в чому змінив підходи до регулювання діяльності ТОВ. Але сутність розподілу прибутку між учасниками не змінилася. Тому навряд чи позиція судів у цьому випадку зміниться.
Оскільки в нашому питанні йдеться саме про нараховані дивіденди, то рішення загальних зборів учасників товариства про виплату дивідендів уже напевно є. А це означає, що ТОВ, яке «провинилося», загрожує виплата не лише суми дивідендів, але й інфляційних з 3 % річних за весь час прострочення.
Єдиний аргумент, який може пред’явити товариство на свій захист, — це наявність обмежень на виплату дивідендів відповідно до ст. 27 Закону про ТОВ. Наприклад, учасник не вніс (вніс не в повному обсязі) вклад до статутного капіталу товариства.
Нагадаємо: зобов’язання з виплати дивідендів вважатиметься простроченим з дня, що йде за останнім днем строку для здійснення таких виплат. Такий строк може бути зазначений у статуті, рішенні про виплату дивідендів або дорівнювати 6 місяцям, що йдуть за днем прийняття рішення про виплату дивідендів.