10.06.2019
Незважаючи на всю уявну привабливість варіанта зміни статусу працівника «сумісник → основний працівник» через переведення, ми не рекомендуємо вам його застосовувати. Так, цей варіант дозволяє уникнути зайвих дій, оскільки не відбувається припинення трудових відносин із працівником. Але (!) він не врегульований законодавчо. Пояснимо.
КЗпП пропонує такі варіанти переведення:
— ст. 32 — переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, а також переведення на роботу на інше підприємство або в іншу місцевість, разом із підприємством або окремо від нього;
— ст. 33, 34 — тимчасове переведення на іншу роботу;
— ст. 170, 178 — переведення на іншу легшу роботу окремих категорій працівників.
Тобто переведення має місце бути, якщо (варіант 1) працівникові доручається інша робота, або (варіант 2) його переводять на роботу на інше підприємство, або (варіант 3) працівника переводять на роботу в іншу місцевість.
Варіанти 2 і 3 відкидаємо. Це не наші випадки. Залишається розібратися, що вважати переведенням на іншу роботу? Відповідь на це запитання — у п. 31 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. Озвучимо його. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, яка не відповідає спеціальності, кваліфікації або посаді, визначеній трудовим договором.
У ситуації зі зміною статусу «сумісник → основний працівник» трудова функція у працівника не змінюється. Отже, переведення не відбувається.
Саме тому ми рекомендуємо перехід із сумісників в основні працівники проводити через звільнення-прийняття. До речі, такої ж думки з цього питання дотримується і Мінсоцполітики (див., наприклад, лист від 18.10.2017 р. № 446/0/22-17/134).
Порядок дій такий. Просимо працівника написати дві заяви: на звільнення, наприклад, за власним бажанням, і на прийняття на роботу. На підставі заяв видаємо накази про звільнення і про прийняття на роботу. Направляємо Повідомлення про укладення трудового договору податківцям до допуску працівника до роботи за новим трудовим договором. У день звільнення проводимо з працівником остаточний розрахунок. У перший робочий день за новим трудовим договором отримуємо від працівника трудову книжку і вносимо в неї запис про роботу в загальному порядку.
Якщо зміна статусу відбулася в середині звітного місяця, то у Звіті з ЄСВ у:
— таблиці 5 на працівника формуємо два рядки. У першому з кодом категорії особи «2» (наймані працівники без трудової книжки, графа 8) серед іншого проставляємо дату припинення трудових відносин (графа 11 «дата закінчення») і підставу припинення трудових відносин (графа 17), в другому з категорією особи «1» (наймані працівники з трудовою книжкою, графа 8) — дату початку трудових відносин (графа 11 «дата початку»). При цьому «кадрові» графи 12 — 15 в обох рядках мають бути заповнені;
— таблиці 6 Звіту з ЄСВ окремими рядками вказуємо доходи, нараховані працівникові за основним місцем роботи (графа 22 — «1» — з трудовою книжкою) і за місцем роботи за сумісництвом (графа 22 — «0» — без трудової книжки).
При цьому кількість календарних днів у трудових відносинах (графа 15) проставляємо тільки в одному рядку, наприклад, у тому, в якому наведений дохід за період роботи за основним місцем. Вона дорівнюватиме загальній кількості календарних днів, протягом яких працівник у звітному місяці перебував у трудових відносинах з роботодавцем.
Переходимо до Податкового розрахунку за формою № 1ДФ. Якщо працівника у звітному кварталі звільнили з сумісництва і прийняли за основним місцем роботи, то його заробітну плату відображаємо з ознакою доходу «101» двома рядками: в першому — по дату звільнення; у другому — з дати початку роботи за новим трудовим договором.