17.10.2019
Ви не раз чули, що період виправлення помилки обмежується 1095 днями. У загальному випадку цей період починає відлічуватися від граничного строку подання декларації за відповідний період (детальніше див. " Загальні правила самовиправлення" цього номера). Якщо декларація цього давнього періоду була від’ємна, то помилка цілком могла перетекти в наступні періоди. Також вам відоме правило: якщо від’ємне значення, що виправляється (ряд. 21 декларації), в майбутніх періодах впливає на значення ряд. 18 або ряд. 20.2, УР потрібно подавати до кожного періоду, в якому був такий вплив. Судячи із запитання, у вашому випадку вплив був здійснений на ряд. 18.
Зрозуміло, виправити джерело проблеми, тобто подати УР до декларації, в якій, власне, й була допущена помилка, вже не можливо. Але чи можна (чи потрібно) виправляти декларації наступних періодів? Вони входять у 1095-денний строк, і прямих заборон подавати УР до них ПКУ начебто не містить.
Причому залежно від характеру помилки інтерес у її виправленні може бути різнобічним. Якщо від’ємне значення було занижено (помилка допущена на користь бюджету), то питання може порушити платник податків, намагаючись відновити надміру сплачені суми в періодах, що настають після періоду реальної помилки. Якщо ж від’ємне значення було, навпаки, завищено, тобто помилка на користь платника податків, то в платника резонно виникають побоювання —а чи не донарахують податківці податкове зобов’язання в тих періодах, у яких помилкове негативне значення перекриває податок до сплати?
Почнемо з УР. Ми вважаємо, що з його поданням можуть виникати запитання.
Пояснимо нашу позицію. Подання УР передбачене в тих випадках, коли в декларації допущена помилки. Дійсно, у цих деклараціях є викривлення, але вони не носять самостійного характеру. Вони — лише наслідок тієї помилки, яка була допущена спочатку. У загальному випадку саме до тієї декларації й потрібно подавати УР. А подання УР до декларацій наступних періодів обумовлене швидше технічними тонкощами та спеціальними нормами Порядку № 21. Якби ця помилка не впливала на ряд.18 або ряд. 20.2 декларацій наступних періодів, то ні в кого не виникне навіть думки подавати до них УР, хоча в них теж є викривлення.
Ну а найголовніший аргумент присутній у самому п. 6 розд. VI Порядку № 21. Зверніть увагу, як він сформульований: «у разі виправлення значення ряд. 21 декларації, яке у майбутніх періодах вплинуло на значення ряд. 18 або ряд. 20.2…». Але в нашому випадку ряд. 21 первісної декларації не виправляється! Тому ця норма в нашому випадку не застосовується. Спробувати подати УР, звісно, можна, але якщо податківці його не приймуть, протиставити їм, суворо кажучи, нічого.
Якщо від’ємне значення було завищено, то в подальших періодах, коли помилка перекрила ряд. 18 декларації, податок до сплати був занижений (заниження визначається саме за ряд. 18). Імовірно, виявивши це заниження при перевірці, податківці можуть донарахувати податок і застосувати штраф згідно з п. 123.1 ПКУ. А суворо формально подавати УР платник податків права не має. Парадоксальна ситуація, чи не так?
Але не все так погано! З одного боку, ви можете спробувати подати УР до цих періодів, і якщо податківці їх приймуть — вважайте, виправили помилку. З іншого — фіскали, імовірно, взагалі не дізнаються про цю ситуацію. Річ у тому, що згідно з п. 102.1 ПКУ податковий орган має право проводити перевірку і донараховувати суму грошових зобов’язань тільки з урахуванням строку давності в 1095 днів. Тобто після цього строку податківці просто не можуть перевіряти період, у якому первісно була допущена помилка (завищено ряд. 21). А отже, навряд чи зрозуміють, що в деклараціях наступних періодів було допущено заниження! Принаймні це випливає з норм ПКУ.