06.08.2020
Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань і податкового боргу (ПБ) з ПДВ є суми коштів, які обліковуються в СЕА. З поточних рахунків платника, відкритих у банках, сплачуються тільки штрафи, пені, а також податкові зобов’язання (ПЗ) і ПБ, що виникли до 1 липня 2015 року (п. 25 Порядку № 569). Отже, якщо йдеться про борг, який виник після 1 липня 2015 року, розрахунки повинні проводитися виключно через електронний ПДВ-рахунок.
Платник не несе відповідальності за несвоєчасне перерахування/неперерахування коштів із ПДВ-рахунку до бюджету. Його справа — забезпечити наявність достатньої суми коштів на своєму ПДВ-рахунку з метою своєчасного і повного розрахунку з бюджетом. Податківці за результатами декларацій направляють Реєстри до Казначейства (п. 200.2 ПКУ), на підставі яких з електронного ПДВ-рахунку суми ПЗ потрапляють до бюджету (п. 2001.6 ПКУ, п. 20 Порядку № 569).
Якщо коштів на електронному ПДВ-рахунку не вистачає, то (п. 22 Порядку № 569):
1) платник податків поповнює електронний рахунок із власного поточного рахунку;
2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. А узгоджені ПЗ, не сплачені до бюджету, враховується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що надходять на електронний рахунок.
У результаті: у разі несплати за поточними ПЗ згідно з поданими до Казначейства Реєстрами (незалежно від ситуації на ІКП) усі кошти, що надходять на електронний ПДВ-рахунок, списуватимуться в рахунок такого зобов’язання до його повного погашення. Тому якщо випадково зарахувати кошти до бюджету з поточного рахунку, виходить таке.
ПБ не буде (адже недоїмки за ІКП немає — зобов’язання сплачено), немає підстав для нарахування штрафів і пені. Водночас зобов’язання за Реєстрами, переданими до Казначейства, залишаються не сплаченими. Як наслідок, усі кошти, що надходять на ПДВ-рахунок, тут же списуватимуться в рахунок сплати податку, що призведе до появи в платника переплати за ІКП. ПДВ-рахунок при цьому, можливо, доведеться поповнювати для сплати поточних ПЗ. Загалом, погашення ПБ в обхід електронного ПДВ-рахунку призведе до того, що суми такого ПБ:
— по-перше, не потраплять до суми поповнення електронного ПДВ-рахунку, що передбачено п. 2001.3 ПКУ. Це позбавить підприємство регліміту в розмірі такої суми;
— по-друге, не зменшать залишок заборгованості, який враховується в системі СЕА (п. 22 Порядку № 569). Це призведе до повторного списання коштів до бюджету.
Завдяки п. 2001.9 ПКУ за рахунок показника ∑Перевищ платник податків має право зареєструвати податкові накладні (ПН). Стосується це тільки ПН за ті звітні періоди, в яких утворилася сума перевищення задекларованого ПЗ над зареєстрованими ПН/РК у ЄРПН. (101.17 БЗ). Причому жодних дій від платника для цього не потрібно. ПН повинна зареєструватися за рахунок ∑Перевищ автоматично. Але за умови, що:
1) ПН була показана в таблиці 1.1 додатка Д5 того звітного періоду, в якому відображені ПЗ за такою ПН. Якщо це не так, то проблема вирішується шляхом подання уточнюючого розрахунку і додатка Д5 до тієї ПДВ-декларації. Причому в додатку Д5 заповнюємо тільки таблицю 1.1;
2) сума ПДВ у ПН повинна вписатися у «другий» ліміт, який розраховується так:
∑Перевищ - ∑ПЗ до сплати за деклараціями/УР за періоди починаючи з 1 липня 2015 року + ∑ПопРах
Причому показник ∑ПЗ включає як ПЗ, сплачені платником, так і ПЗ, які не були ним сплачені. По суті, «другий» регліміт зменшується на суму ПБ. У результаті обсяг «другого» регліміту не дозволить зареєструвати ПН. Сенс цієї норми якраз у тому, що ∑Перевищ має бути забезпечена «реальним» лімітом. Якщо є ПБ, то сума перевищення, яке виникло, не сплачена, тому норма п. 2001.9 ПКУ запросто може не спрацювати. Стисло кажучи, від ПБ краще швидше позбавлятися.
З 23.05.2020 р. передбачено процедуру погашення ПБ з ПДВ, що виник після 01.07.2015 р., через процедуру, прописану ст. 95 ПКУ. Так, якщо податківці застосують норму про примусовий продаж майна, що перебуває в податковій заставі, гроші, виручені в результаті такого продажу, будуть направлені податківцями в рахунок погашення ПБ з ПДВ шляхом їх унесення на електронний ПДВ-рахунок (абз. «г1» п. 2001.4 ПКУ).
Крім того, без звернення до суду, а лише за рішенням керівника контролюючого органу здійснюється стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платникові, та/або коштів з рахунків такого платника в банках, якщо ПБ виник у результаті несплати грошового зобов’язання та/або пені, визначених платником у ПДВ-декларації або уточнюючому розрахунку. Але за умови, якщо (абз. 2 п. 95.5 ПКУ):
— такий ПБ перевищує 5 млн грн;
— ПБ не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
— відсутні зобов’язання держави з повернення такому платникові помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.
На суму погашеного таким шляхом ПБ платникові збільшують показник ∑ПопРах (абз. «а» 2001.3 ПКУ). Такий механізм погашення ПБ призводить до збільшення регліміту.
Суму від’ємного значення (ВЗ) з ПДВ можна направити у рахунок погашення ПБ, що виник за попередні звітні періоди і враховувався в ІКП станом на перше число місяця, в якому було подано таку деку (п. 2001.4 ПКУ, 101.29 БЗ). Для цього зазначаємо необхідну суму ВЗ у ряд. 20.1 ПДВ-декларації за поточний звітний період, у якому декларується «мінус» (заповнено ряд. 19). Причому в цьому рядку можна також врахувати суми штрафів і пені, які зазначені в ІКП (пп. 14.1.39, 14.1.175 ПКУ).
Важливо: сума ряд. 20.1 ПДВ-декларації не повинна перевищувати суму регліміту (∑Накл) на момент отримання контролерами декларації з ПДВ. Показник ∑Накл визначають за формулою із п. 2001.3 ПКУ, а його значення вказують у «довідковому віконці» ряд. 19.1 декларації.
Сума, зазначена в ряд. 20.1 ПДВ-декларації, буде зарахована в рахунок ПБ в ІКП граничним строком подання такої декларації. Ця сума може використовуватися виключно для погашення ПБ з ПДВ у такому порядку: у першу чергу — у рахунок ПЗ; у наступну чергу — у рахунок погашення штрафів; в останню чергу — у рахунок пені відповідно до черговості їх виникнення (див. 101.24 БЗ). Одночасно така сума визнається відшкодованою і зменшує регліміт (показник (∑Накл) (див. 101.17 БЗ). Відбудеться це за рахунок показника ∑Відшкод.
Загалом недолік способу погашення ПБ за рахунок ВЗ — це безповоротна втрата суми регліміту. Але якщо в платника немає грошей на погашення ПБ, то цей спосіб цілком може бути прийнятним.