09.01.2020
Як свідчить п. 50.1 ПКУ, у тому разі, якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки в раніше поданій податковій декларації, він зобов’язаний подати уточнюючий розрахунок до неї.
Згадана ст. 102 ПКУ встановлює, що в загальному випадку строк давності, протягом якого контролюючий орган має право провести перевірку і самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків, — не пізніше за закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо податкова декларація була подана пізніше — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролери не визначили суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого зобов’язання (у тому числі від нарахованої пені), а спір щодо такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Виходить,
самовиправлятися при виявленні старих помилок (у звітності, з граничного строку подання якої минуло більше 1095 днів) немає жодного сенсу
Причина проста: контролери покарати за таку помилку вже не можуть. Важливо, що й самі податківці у своїх консультаціях погоджуються: подання податковим агентом уточнюючого розрахунку за формою № 1ДФ за періоди, за якими минув строк давності (1095 днів), ПКУ не передбачено (див. 103.25 БЗ).
Ба більше, якщо ви вирішите самовиправитися, то ризикуєте нарватися на штраф з п. 119.2 ПКУ (ср. ). Адже, як зазначено в тому ж п. 102.1 ПКУ, у разі якщо платник податків подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації, контролери мають право визначати суму податкових зобов’язань за такою декларацією протягом 1095 днів з дати подання уточнюючого розрахунку. А отже, уточнившись за старою декларацією, ви автоматично подовжуєте податковий строк давності ще на 1095 днів.