16.01.2020
Усі юрособи, які мають намір бути платником сільгоспЄП, знають, що для цього вони обов’язково повинні бути сільгосптоваровиробником, тобто займатися виробництвом сільгосппродукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснювати операції з її постачання (п.п. 14.1.235 ПКУ).
Отже, щоб виконати цю умову, в аграрія повинні бути у власності та/або користуванні сільгоспземлі. При цьому, коли мова йде про користування землею, то маються на увазі не тільки землі, взяті в оренду, а всі землі, які взяті в користування аграрієм незалежно від того, на підставі яких видів цивільно-правових договорів відбулося оформлення права користування. Тобто щоб бути платником ЄП, можна взяти у користування землі, наприклад, на підставі договорів емфітевзису, сервітуту тощо (лист ДФСУ від 15.08.2018 р. № 3543/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).
Розмір земділянок, які використовує аграрій-юрособа на праві власності чи користування для обрання сільгоспЄП, значення не має, тобто він може використовувати для вирощування як 0,1 га, так і 100 га та більше. Це не стосується тільки ФОП, які бажають бути платником сільгоспЄП. У них площа землі для вирощування сільгосппрродукції може коливатися в межах від 2 до 20 га.
Який би розмір сільгоспземель не був у аграрія-юрособи чи ФОП,
щоб без проблем стати платником сільгоспЄП, потрібно, щоб право власності чи користування на всі його сільгоспугіддя було належним чином оформлене
Під належним оформленням мається на увазі проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно, тобто землю.
Відповідно до ст. 125 та 126 ЗКУ речові права (власності/постійного користування/оренди) на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав та підлягають оформленню відповідно до Закону № 1952. Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закону про оренду землі).
Тобто з цього випливає, що коли йдеться про оренду землі, то щоб договір оренди був належним чином оформлений, він не просто має бути укладений, а повинні також бути зареєстровані речові права на користування землею за таким договором.
Якщо договір оренди не буде належним чином оформлений (наприклад, буде лише укладений, а право оренди не зареєстровано), то таку землю не можна вважати такою, що використовується аграрієм у його діяльності. Річ у тому, що користування такою землею буде порушувати земельне законодавство, а отже, в аграрія, який вирощуватиме на неоформлених землях сільгосппродукцію, можуть бути проблеми при обранні чи підтвердженні статусу платника сільгоспЄП.
Використання аграрієм неоформленої землі може призвести до того, що він не зможе включити площу такої землі до декларації з сільгоспЄП. Річ у тому, що відповідно до вимог п. 2921.1 ПКУ об’єктом оподаткування для платників сільгоспЄП є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Тому якщо право власності чи користування на землю не оформлене або оформлене неналежним чином (тільки укладено договір оренди, а речове право на користування землею не зареєстроване), то такій землі не місце у декларації з сільгоспЄП.
На це вказує і додаток «Відомості (довідка) про наявність земельних ділянок» до декларації з сільгоспЄП. Річ у тому, що у цьому додатку слід вказувати дані про кожен документ, який установлює право власності та/або користування земельними ділянками (у тому числі про кожен договір оренди земельної частки (паю)), а також дату та номер державної реєстрації речових прав на володіння чи користування землею. А якщо інформації про реєстрацію немає, то таким ділянкам не місце у декларації з сільгоспЄП.
На цьому наголошують і фіскали (див. листи ГУ ДФС у Донецькiй обл. від 17.12.2018 р. № 5258/ІПК/05-99-12-04-14, ГУ ДФС у Одеській області від 03.03.2018 р. № 867/ІПК/15-32-12-05-12, ГУ ДФС у Полтавській обл. від 25.11.2016 р. № 6356/10/16-31-12-04-30, а також категорія 108.02.02 БЗ).
Дехто може сказати, що це не проблема, а навпаки благо. Річ у тому, що якщо певна сільгоспділянка не потрапить до декларації з сільгоспЄП, то за неї не доведеться нараховувати і сплачувати до бюджету податкові зобов’язання, а отже, зменшиться податкове навантаження на аграрія.
На наш погляд, це не так. Невключення до декларації з сільгоспЄП певної земділянки може зіграти злий жарт з аграрієм.
Судіть самі. На думку фіскалів, коли право власності чи користування на землю належним чином не оформлене, то вирощену продукцію на таких землях не можна віднести до власновирощеної сільгосппродукції аграрія.
На це, на їх думку, вказує ст. 189 ЦКУ. У ній говориться, що право власності на продукцію, плоди та доходи, все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю, наприклад угіддями, виникає в їх власника, якщо інше не встановлено законом або договором (лист ГУ ДФС в Одеській області від 03.03.2018 р. № 867/ІПК/15-32-12-05-12).
А отже, якщо, наприклад, аграрій не оформив належним чином право користування землею (не зареєстрував речові права на користування землею, а тільки уклав договір оренди), то вся вирощена продукції на такій землі належить не аграрію-орендарю, який бажає бути платником сільгоспЄП, а власнику такої землі (орендодавцю).
Продукція, вирощена на неоформлених землях, не є власновирощеною, а доходи, отримані від реалізації такої продукції, не можуть потрапити до сільгоспдоходу аграрія
Тобто такі доходи аграрій не зможе включити до показника ряд. 1 Розрахунку сільгоспчастки. Вони, на думку фіскалів, потраплять лише до складу загального доходу, тобто їх слід відобразити лише у ряд. 2 Розрахунку сільгоспчастки.
Таким чином, якщо розмір сільгоспчастки у аграрія на межі (тобто практично дорівнює 75 %), то потрапляння доходу від реалізації сільгосппродукції, вирощеної на неоформленій землі, тільки до складу загального доходу і невідображення його у складі сільгоспдоходу може не дати аграрію права дотриматися однієї з основних вимог перебування на сільгоспЄП: частки сільгосптоваровиробництва на рівні не менше 75 %.
Тому радимо аграріям, які беруть в оренду землю, не тільки оформляти факт отримання землі у користування договором оренди, а й обов’язково проводити реєстрацію речових прав на користування землею за таким договором.
Цими діями аграрій не тільки захистить свої землі від посягань інших осіб, а й уникне проблем із визначенням сільгоспчастки, оскільки вся сільгосппродукція, вирощена на землях, право власності та користування на які належним чином оформлене, є власновирощеною продукцією аграрія, а дохід від її реалізації потрапляє до сільгоспдоходу.