29.04.2021

Борг у валюті

Наше підприємство складає фінансову звітність за МСФЗ, функціональна валюта — гривня. Ми отримали позику від непов’язаного нерезидента в іноземній валюті. Які особливості МСФЗ-обліку фінансових зобов’язань в іноземній валюті? Чи потрібно їх дисконтувати та під яку ставку? Це ще не всі запитання, які цікавлять наших читачів. Але розпочнемо з них.

Отриману позику (кредит) у валюті підприємство в загальному порядку класифікує як фінзобов’язання й обліковує її на тих же умовах, що й фінзобов’язання в гривні:

— первісно визнає за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на операцію (§ 5.1.1 МСФЗ 9);

— надалі оцінює за амортизованою собівартістю з використанням методу ефективної процентної ставки (§ 11 МСБО 32, § 3.1.1, 5.3.1, 4.2.1-4.2. 2 МСФЗ 9). Єдине —

усі розрахунки й оцінки ведуться в іноземній валюті. У функціональну валюту перераховуються вже отримані результати із застосуванням МСБО 21

А ось усі витрати за правочином, здійснені у функціональній валюті (гривні), навпаки, при первісному визнанні фінзобов’язання за справедливою вартістю перераховуємо у валюту позики (іноземну валюту) для забезпечення порівнянності розрахунків.

Проводячи перерахунок за валютою, слід врахувати:

1) операцію в інвалюті при первісному визнанні відображають у функціональній валюті компаній; за курсом «спот» на дату операції (§ 21 МСБО 21). А курс «спот» — це валютний курс у разі негайної купівлі-продажу валюти, тобто фактично ринковий (або наближений до нього) обмінний курс на дату операції (§§ 8, 22 МСБО 21);

2) відсотки в іноземній валюті перераховуємо за середніми обмінними (ринковими) курсами валюти за звітний період (§§ 22, 40 МСБО 21). На цьому сходяться й авторитетні експерти КПМГ у своїх коментарях до обліку фінінструментів, що оцінюються в іноземній валюті: «процентний дохід, що підлягає визнанню за звітний період, являє собою суму, розраховану в іноземній валюті з упровадженням методу ефективної процентної ставки і помножену на середній обмінний курс «спот» за цей період»;

3) решту показників перераховуємо в гривні, використовуючи ринковий курс купівлі-продажу валюти (курс «спот») на дату операції або кінець звітного періоду (§§ 8, 21, 22, 23, 28 МСБО 21);

3) курсові різниці, що виникли при перерахунку монетарних статей (§§ 16 МСБО 21), визнаємо у складі прибутку або збитку за період, у якому вони виникли (§ 28 МСБО 21):

4) в особливих випадках витратні курсові різниці можуть потрапляти й до собівартості кваліфікаційних активів, які створюють за рахунок позичених коштів. Зокрема, у § 6 МСБО 23 «Витрати за позиками» визначено, що витрати на позики можуть включати курсові різниці, що виникають унаслідок отримання позик в інвалюті, якщо вони розглядаються як коригування витрат на сплату відсотків.

Із цього приводу авторитетні фахівці КПМГ зазначали: «На нашу думку, курсові різниці не слід капіталізувати, якщо позика в іноземній валюті була залучена з метою нівеляції валютного ризику за іншою статтею, яка не має стосунку до активу, що кваліфікується. Це пов’язано з тим, що такі курсові різниці являють собою частину економічного хеджування схильності піддаватися валютному ризику за окремою статтею, а не витрати, понесені у зв’язку із залученням позикових коштів, які мають безпосередній стосунок до придбання, будівництва або виробництва кваліфікаційного активу».

Ставка дисконтування

Зважаючи на думку експертів за міжнародними стандартами КПМГ: «при вирішенні питання про те, чи є ставка відсотка, передбачена умовами позики, на рівні чи нижче ринкової ставки відсотка, підприємство повинне взяти до уваги строки та умови цієї позики, відповідну галузеву практику на місцях і ситуацію на місцевому ринку»*.

* МСФО: точка зрения КПМГ. Практическое руководство по Международным стандартам финансовой отчетности. 2017/2018: в 4 ч. / Пер. с англ. 14-е изд. М.: ИПЦ «Маска», 2018. Ч. 4, С. 3404, 3405.

Тож при оцінці фінзобов’язання за іноземною позикою (кредитом) орієнтуємося на ринкову ставку в країні кредитора за аналогічного типу позиками, скориговану на місцеві (українські) ризики (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2020, № 16, с. 30).

Такий підхід використовує й НБУ (у листі від 17.01.2019 р. № Р/25-0006/2831). Підтримують його й суди (див. рішення Волинського окружного адмінсуду від 12.11.2020 р. у справі № 140/7964/20 // reyestr.court.gov.ua/Review/93038029).

Приклад. Підприємство отримало від нерезидента позику 10000 євро на 2 роки. Погашення очікується після завершення договору. Ставка дисконтування — 5 %.

Для визначення справедливої вартості позики приводимо вартість майбутніх грошових потоків до їх поточного еквівалента. PV = FV : : (1 + і)n = 10000 євро : (1 + 0,05) 2 = 9070,29 євро. Визнання процентних витрат протягом усього договору позики наведемо в табл. 1.

Таблиця 1. Розрахунок процентних витрат

Період

На початок рік, євро

Процентна витрата

На кінець року

євро

(гр. 2 х 0,05)

середній, грн/€

грн

євро

(гр. 2 + гр. 3)

на кінець року / дату повернення,

грн/€

грн

1 рік

9070

454

31

14074

9524

30,5

290482

2 рік

9524

476

32

15232

10000

31,5

315000

У проводках це виглядатиме таким чином (табл. 2):

Таблиця 2. Облік позики, отриманої в іноземній валюті

№ з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума,

€/грн

Дт

Кт

1

Надійшла сума позики

(10000 € х 30 грн/€)

316

506

10000

300000

2

Визнано фінансові доходи

(930 € х 30 грн/€ ринковий)

506

733

930

27900

3

Нараховано процентні витрати за 1-й рік

(454 € х 31 грн/€ середній)

952

506

454

14074

4

Відображено курсову різницю за звітний період

(290482 - 14074 - 272100)

945

506

4308

5

Переведено позику в короткострокову

506

612

9524

290482

6

Нараховано процентні витрати за 2-й рік

(476 € х 32 грн/€ середній)

952

612

476

15232

7

Відображено курсову різницю за звітний період

(315000 - 15232 - 290482)

945

612

9286

8

Повернено суму позики нерезиденту

612

312

10000

315000