22.02.2021
Послуги з навчання персоналу через Інтернет відсутні в переліку послуг, визначених у п.п. 186.2.3 і п. 186.3 ПКУ. Тому місцем постачання таких послуг є місце реєстрації їх постачальника
У листі розглядається визначення місця постачання послуг з навчання персоналу з метою підвищення сервісу, вдосконалення роботи, застосування нових підходів тощо. У загальному випадку місце постачання таких і аналогічних їм послуг — місце фактичного надання (п.п. 186.2.3 ПКУ). Але якщо такі послуги надають/отримують за допомогою дистанційних засобів (Zoom, Skype і т. д.), то зрозуміти, де конкретне місце їх фактичного надання, не так-то просто. А від цього залежить оподаткування ПДВ: якщо місце постачання в Україні — ПДВ є, якщо за кордоном — ПДВ немає.
Податківці в цьому роз’ясненні, особливо не морочившись, вирішили, що раз про Zoom і Skype в п.п. 186.2.3 ПКУ нічого не сказано, то дистанційні послуги цим підпунктом не охоплюються. ☺ Тож працює загальна норма з п. 186.4 ПКУ: місце постачання визначається за місцем реєстрації постачальника.
Ця логіка сподобається платникам — одержувачам послуг (їм не доведеться платити ПДВ). Але, строго кажучи, вона має недоліки. Судіть самі: загальна норма визначення місця постачання (п. 186.4 ПКУ) працює в усіх випадках, окрім перерахованих у пп. 186.2 і 186.3. А наші послуги якраз згадані в одному з цих пунктів. Жодних особливостей щодо форми надання там немає, тобто дистанційний варіант не виключено. Тому вони все одно повинні йти через п.п. 186.2.3, а не п. 186.4. Інша справа, що при такому педантизмі фактичне місце надання визначити неможливо, вони ніби підвисають у повітрі. Презумпція правомірності платника податків (п.п. 4.1.4 ПКУ) — річ хороша, але чи можна на неї розраховувати, навіть за мінливої позиції фіскалів.
Нещодавно вони висловлювали іншу точку зору. У листі від 10.06.2020 р. № 2387/6/99-00-05-06-02-06/ІПК розглядали послуги з проведення семінарів, вебінарів через Інтернет (теж охоплюється п.п. 186.2.3). І визнавали, що на такі послуги поширюється дія п.п. 186.2.3 ПКУ, і якщо вони надаються нерезидентам, то місце їх постачання — Україна. Тобто місцем фактичного надання вони вважали місцезнаходження постачальника послуг.
А ще трохи раніше фіскали зовсім викривляли ПКУ. Наприклад, у листі від 17.05.2019 р. № 2218/6/99-99-15-02-02-15/ІПК було сказано: якщо фактичне отримання таких послуг відбувається безпосередньо на території України, то операція нерезидента з їх постачання резидентові є об’єктом оподаткування ПДВ. Тут фіскали підмінили поняття: у ПКУ написано «місце надання», а вони пишуть про «місце отримання». Можливо, така точка зору ідеологічно і правильна, але з ПКУ не випливає.
Що ж до БЗ 101.05 з такого ж питання, то про неї говорити особливо не доводиться, оскільки у відповіді податківці просто обмежилися порадою правильно визначати класифікацію згідно з КВЕД. У нашому випадку ця порада вирішити поставлене завдання не допоможе.
Втім, нехтувати нею теж не варто. Якщо ваші послуги оформлені як консультаційні (наприклад, у сфері оподаткування КВЕД 69.20, у сфері права — 69.10, управління — 70.22 і т. д.), то п.п. 186.2.3 взагалі не ваш (лист ДПСУ від 24.02.2020 р. № 749/6/99-00-07-03-02-06/ІПК). Для вас більше підійде п. 186.3. А там місце постачання послуг визначити легше. Воно визначається за місцем реєстрації одержувача. І видалена специфіка тут не перешкода.