ПДВ, якщо помилково переплатили

Питання ці не нові, і наша ліберальна точка зору щодо відповідей на них від початку вгадується. Та чи збігається вона з тією, що просувають податківці?

Але про все по порядку. Давайте спочатку розберемося з нормативною частиною, яка пов’язана з цим питанням.

Про що йдеться в нормативці?

Як відомо, об’єктом оподаткування ПДВ згідно з п. 185.1 ПКУ є, зокрема, операції з постачання товарів та послуг (інші операції-об’єкти у світлі цієї теми нам не цікаві).

Визначення термінів «постачання товарів» та «постачання послуг» для цілей ПДВшного розд. V ПКУ наведені відповідно в пп. 14.1.191 та 14.1.185 ПКУ.

Якщо узагальнено — під постачанням товарів визначення з п.п. 14.1.191 ПКУ розуміє будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник. А під постачанням послуг (п.п. 14.1.185 ПКУ) — будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, чи іншу операцію з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Для нашої теми ще цікава норма п. 188.1 ПКУ, якою визначено, що база оподаткування ПДВ визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг*. Окрім того, додатково зазначено, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість мат- і немат- активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

* Але база не може бути нижче ціни придбання товарів/послуг, а для самостійно виготовлених товарів/послуг — не нижче звичайної ціни.

Як це тлумачать податківці?

Тепер зазначимо, що для таких випадків, які ми розглядаємо (коли за товар/послуги покупцем було помилково перераховано більшу суму коштів, ніж передбачено домовленостями/документами), податківці давно сформували саме фіскальний підхід. У цьому питанні вони зазвичай вимагають за певних обставин нарахування з зайвих коштів податкового зобов’язання та виписку ПН. Це чітко проглядається у низці листів головних податківців, а також в діючій БЗ 101.04.

Без об’єкта. У згаданій консультації в БЗ висновок звучить так. Оскільки об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, то

Строк повернення. Податківці також нагадують з посиланням на пп. 1.23 та 35.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ, що зайві кошти треба повернути протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника (!) про здійснення помилкового переказу — ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

При цьому вони незаконно висувають умову про ненарахування з таких коштів ПДВ лише у разі повернення коштів у належні терміни тому, хто їх переказав. Це виглядає якось зовсім некоректно, адже (не)виникнення об’єкта оподаткування (операції постачання) від цього факту ніяк не залежить. І якщо кошти навіть взагалі отримувач не поверне, ПДВ-об’єкт тут все одно не з’явиться!..

До того ж податківці тут взагалі лукавлять. Зверніть увагу, що 3-денний термін повернення коштів встановлений лише для випадків, коли помилкове перерахування відбулося з вини банка (див. вище).

Адже раніше 5-денний строк для повернення помилкових коштів було передбачено ст. 6 Указу Президента України від 16.03.95 р. № 227/95, який втратив силу з 07.02.2019 р. Починаючи з цієї дати, вважаємо, для повернення коштів, помилково перерахованих з вини не банка, а платника, орієнтуватися треба на загальний строк виконання зобов’язання (згадану ч. 2 ст. 530 ЦКУ). Тобто формально цей семиденний строк почне відраховуватись тільки з моменту офіційного пред’явлення вимоги про повернення таких коштів їх невдалим платником…

З об’єктом. Але — «ближче до тіла». Далі в цій консультації фіскали зазначають, що за наявності договірних відносин на предмет поставки товарів/надання послуг податкові зобов’язання нараховуються! А в наших випадках такі договірні відносини чітко простежуються. Цікаво, що така фраза в роз’ясненнях фіскалів звучить узагальнено і не містить ніяких винятків чи застережень.

До речі, аналогічні цій БЗ висновки знайдете в листах ДФСУ від 15.03.2019 р. № 1069/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 14.06.2019 р. № 2742/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 26.07.2019 р. № 3507/6/99-99-15-03-02-15/ІПК (ср. ).

А у листі ДПСУ від 10.02.2021 р. № 496/ІПК/99-00-21-03-02-06 розглядалась ситуація, коли зайві (помилково перераховані) кошти того ж дня і повернули. Тут фіскали також наголошують на наявності/відсутності між сторонами договірних відносин для цілей вирішення питання, чи є об’єкт оподаткування ПДВ. І якщо договір є, то вони наполягають на нарахуванні ПДВ з зайвої суми та складанні ПН. А на дату повернення коштів відповідно до пункту 192.1 ПКУ платник повинен скласти РК та зменшити податкові зобов’язання після реєстрації такого РК в ЄРПН. Тобто тією ж датою фіскали вимагають скласти і ПН, і мінусовий РК до неї. Де ж тут здоровий глузд?

Однак у цьому листі податківці (мабуть, до них нарешті дійшло?) вже не висувають умовою для ненарахування ПДВ обов’язкове повернення коштів «в належні терміни». Вони про обов’язок та строк (тільки про «банківський» 3-денний*) повернення таких коштів лише нагадують окремо.

* Можливо, фіскали вважають загальний строк, про який ідеться в ч. 2 ст. 530 ЦКУ, незастосовним до таких ситуацій?..

Договір скінчився. Але чи завжди податківці так фіскально ставляться до наявності/ненаявності договору? Тут згадаємо також, що були кілька листів ДФСУ щодо ситуацій помилкового перерахування коштів, коли вже дія договору скінчилася. Саме про такі ситуації йдеться в листах ДФСУ від 15.03.2016 р. № 5575/6/99-99-19-03-02-15 (див. відповідь на 1 запитання) та від 14.06.2019 р. № 2742/6/99-99-15-03-02-15/ІПК. І в них робиться коректний висновок, що при отриманні коштів, перерахованих помилково після закінчення дії договору, податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

Як бути?

Але зазначеного вище замало, щоб у нашій ситуації (коли є договір) платнику спокійно не визначати ПЗ з отриманих коштів. Тому, якщо ви — апологети спокою, то краще виконайте у таких ситуаціях примхи податківців і нарахуйте з зайвих сум ПДВ, а датою їх повернення складіть мінусовий РК.

Якщо ж ви цього свідомо (чи помилившись) не зробили, то забезпечте максимальне документальне підтвердження помилковості таких перерахувань (листами, договорами) та відсутності їх зв’язку з відповідним договором(рами) поставки. У зв’язку з цим наполягайте, що такі суми ніяк не пов’язані з операціями постачання, які є об’єктом оподаткування ПДВ.

А згадана вище норма п. 188.1 ПКУ, яка вимагає до бази оподаткування додавати будь-які суми коштів, що передаються платнику, і на яку теж люблять посилатися у таких ситуаціях на практиці фіскали, тут ні до чого.

Адже

До речі, як непрямий аргумент у нефіскальний бік можна використати БЗ 101.06, де фіскали на запитання, чи підлягають оподаткуванню ПДВ кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача з вини платника, якщо договірні відносини щодо постачання товарів/послуг наявні/відсутні, відповіли, що це питання потребує детального вивчення документів (матеріалів), які стосуються зазначеної операції. А також пропонують звернутись до ДПС із запитом — для отримання ІПК.

Окрім того, якщо є можливість — розірвіть заднім числом відповідну угоду до того, як надійшли зайві кошти (або імітуйте, що взагалі ніякої угоди не було). У найгіршому разі, переробіть документи так, що, мовляв, ці кошти — або поворотна фіндопомога за іншою угодою, або передоплата за пільговані з ПДВ товари (так буде потрібно тільки скласти ПН, та й РК на мінус при поверненні коштів, гадаємо, не заблокують, а якщо й заблокують, то невеликий клопіт).