22.03.2021
На суму відшкодування місцевим радам втрат сільськогосподарського виробництва збільшуюче коригування за п.п. 140.5.11 ПКУ не застосовують, оскільки такі витрати не є відшкодуванням збитків або компенсацією неодержаного доходу відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів
Під втратами сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва ч. 1 ст. 207 ЗКУ розуміє втрати сільгоспугідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва відшкодовують при виведенні земель із складу сільськогосподарських (лісових) угідь (ч. 2 ст. 207 ЗКУ).
Чи застосовувати штрафне коригування з п.п. 140.5.11 ПКУ на суму коштів, відшкодованих місцевим радам за втрати сільськогосподарського виробництва?
Податківці в листі, що коментується, несподівано дають негативну відповідь. Канва їх міркувань з цього приводу така.
За вимогами п.п. 140.5.11 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшують, зокрема, на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до (1) цивільного законодавства та (2) цивільно-правових договорів, у тому числі у ЗЕД-сфері, на користь неплатників податку на прибуток (крім фізичних осіб — ПДФО-платників), і на користь нульовиків за п. 44 підрозд. 4 розд. XX ПКУ.
Втрати ж сільгоспвиробництва відшкодовують на виконання ст. 207 ЗКУ, тобто за приписами земельного законодавства.
Ні відшкодуванням збитків, ні компенсацією неодержаного доходу, ні тим більше неустойкою (штрафом, пенею) за цивільним законодавством і цивільно-правовими договорами суми відшкодування місцевим радам за втрати сільськогосподарського виробництва не є. А тому податківці дійшли справедливого висновку: на суму таких витрат фінансовий результат до оподаткування не збільшують.
За тими ж підставами не повинні потрапляти під збільшуюче коригування, на наш погляд, і суми відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам за ст. 156 ЗКУ.
А ось якщо прибутківець на підставі рішення суду та ст. 1212 ЦКУ здійснив виплату коштів у зв’язку з користуванням земельною ділянкою без укладення договору оренди землі (без достатньої правової підстави) на користь місцевої ради — неприбуткової організації, то податківці розцінюють таку виплату як компенсацію неодержаного доходу і вимагають застосовувати збільшуючу різницю відповідно до п.п. 140.5.11 ПКУ (див. лист ДПСУ від 30.11.2020 р. № 4892/ІПК/99-00-05-05-02-06).
Хоча, за твердженням ВС, тут не застосовуються норми про відшкодування збитків. Фактичний користувач без законних підстав зберігав за собою майно — кошти за оренду землі, які й повинен повернути власникові землі відповідно до ст. 1212 ЦКУ (див. постанову ВС від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц // reyestr.court.gov.ua/Review/75296547).
Тому щоб у подібній ситуації не застосовувати збільшуючу різницю, заручіться індивідуальною податковою консультацією. Може, фіскали займуть позицію, як і в листі, що коментується.