Платіжні термінали

* У цьому розділі ми не розглядаємо особливості застосування ПТКС.

Пункт 1.32¹ Закону № 2346 визначає платіжний термінал (далі — ПТ) як електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунку, у тому числі для видачі готівки, отримання довідкової інформації та друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу.

У свою чергу, ЕПЗ — це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ (п. 1.14 Закону № 2346). До ЕПЗ, зокрема, належать усі види банківських платіжних карток.

7.1. Приймання ЕПЗ: обов’язок чи право?

Умови застосування платіжних терміналів

Для окремих суб’єктів господарювання встановлення платіжного пристрою — це обов’язок, закріплений п. 14.19 Закону № 2346. Норми цього пункту наказують суб’єктам господарювання забезпечувати покупцям (замовникам) можливість здійснювати розрахунки за продані товари (надані послуги) з використанням ЕПЗ.

Конкретні вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання ЕПЗ мають бути визначені КМУ. На сьогодні документ, що встановлює такі вимоги, під чинну редакцію ст. 14 Закону № 2346 існує тільки у формі проєкту. Проте не втратила чинності постанова № 878, яка була розроблена під «стару» редакцію згаданої статті. На те, що нині слід керуватися зазначеною постановою, вказують, зокрема, роз’яснення податківців, наведені в листі ГУ ДФС у Полтавській обл. від 05.08.2019 р. № 3641/ІПК/16-31-14-04-29 і в підкатегорії 109.06 БЗ.

Суб’єкти господарювання, які зобов’язані використовувати ПТ, перераховані в п. 1 постанови № 878. Це особи, які відповідають одночасно двом умовам:

— здійснюють діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг;

— використовують РРО згідно із Законом про РРО.

Тому якщо ви не використовуєте РРО, оскільки звільнені від його застосування**, то мати ПТ вам теж не обов’язково.

** Детально про РРО-«звільненців» див. у підрозділі 1.2 на с. 4.

А як бути тим, хто використовує ПРРО? Оскільки за своєю суттю ПРРО — це ті самі РРО, але реалізовані у формі програми, то можна стверджувати, що правила постанови № 878 щодо застосування POS-терміналів поширюються й на тих суб’єктів господарювання, які застосовують ПРРО. При цьому використання класичного ПТ вони можуть уникнути, якщо ПРРО буде інтегрований з банківськими сервісами, що дозволяють здійснювати безготівкові платежі без додаткових пристроїв. Таким чином, суб’єкти господарювання, що застосовують ПРРО, замість класичних можуть використовувати програмні POS-термінали. Але в будь-якому разі забезпечити можливість розрахунків за допомогою ЕПЗ такі підприємства/підприємці зобов’язані, якщо, звичайно, вони не підпадають під винятки, які ми розглянемо далі.

Від обов’язку встановлювати ПТ звільнені такі суб’єкти господарювання, що застосовують РРО/ПРРО (п. 2 постанови № 878):

1) суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше 25 тис. осіб;

2) підприємства торгівлі з торговою площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій). Тут важливо звернути увагу на те, що розуміють під торговою площею.

Торгова площа магазину — площа для торгівлі та обслуговування покупців. Тобто це сума площ, на яких здійснюється продаж товарів, і площ для розміщення служб з додаткового обслуговування покупців (наприклад, відділу замовлень, камери схову тощо). При цьому торгова площа включає площі, зайняті під прилавками, стелажами та іншим обладнанням, установленим у торговому залі (п.п. 3.1.2 Інструкції № 327). Таким чином, наприклад, складські приміщення до торгової площі не входять;

3) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств.

Не потрапили в число ПТ-«звільненців»? Тоді пам’ятайте, що кількість ПТ має бути не менше 50 % від кількості РРО/ПРРО (п. 1 постанови № 878).

Зауважте: ПТ повинен забезпечувати приймання ЕПЗ не менше 3 платіжних систем (VISA, MasterCard тощо). Причому однією з них має бути багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України (п. 14.19 Закону № 2346). Наприклад, Національна платіжна система ПРОСТІР.

Реєструвати ПТ в органі ДПСУ або повідомляти про його наявність не потрібно.

Також запам’ятайте: встановлення ПТ не замінює РРО/ПРРО. Він установлюється додатково, а не замість РРО/ПРРО.

ПТ до нефіскального РРО/ПРРО

Суб’єкти господарювання, які мають законодавчо закріплене право не застосовувати РРО/ПРРО при здійсненні розрахункових операцій у готівковій формі або з використанням ЕПЗ*, за бажання можуть завести РРО/ПРРО, не переведений у фіскальний режим роботи (ст. 13 Закону про РРО). Звідси виникає запитання: чи потрібен ПТ, якщо використовується нефіскальний РРО/ПРРО?

* Хто до них належить, див. у підрозділі 1.2.

На нашу думку, встановлювати ПТ повинні тільки ті суб’єкти підприємництва, які зобов’язані використовувати РРО/ПРРО (п. 1 постанови № 878).

Проте податківці (див. лист Міндоходів від 26.02.2014 р. № 3737/6/99-99-18-03-01-15) раніше висловлювали іншу точку зору. Вони стверджували, що ПТ потрібно встановлювати навіть з нефіскальним РРО.

Таким чином, контролери буквально трактували законодавство: якщо застосовуєш РРО, у тому числі добровільно, то повинен установити ПТ. Це, звичайно, не стосується випадків, коли суб’єкти господарювання звільнені від застосування ПТ п. 2 постанови № 878.

POS-термінал без РРО/ПРРО

Припустимо, суб’єкт господарювання має право не використовувати РРО/ПРРО, але хоче встановити ПТ. Чи має він право це зробити?

Так, має. Річ у тому, що Закон № 2346 не зобов’язує власників ПТ використовувати їх тільки в парі з касовими апаратами (як фіскальними, так і нефіскальними). Також цього не вимагає і Закон про РРО.

По суті, ПТ — це всього лише спосіб заміни готівкових розрахунків безготівковими при здійсненні розрахунків за його місцезнаходженням. Тому за бажання суб’єкт господарювання, який не зобов’язаний за законодавством використовувати РРО/ПРРО, може встановити ПТ без застосування РРО/ПРРО (див. підкатегорію 109.10 БЗ).

Але ще раз акцентуємо вашу увагу: якщо ви не є РРО/ПРРО-«звільненцем», установити тільки ПТ (без РРО/ПРРО) не вийде.

Документальне підтвердження розрахункової операції

Операції, які здійснюють із застосуванням ПТ, повинні виконуватися з оформленням квитанції ПТ (п. 6 розд. VII Положення № 705). У ній зазначається така інформація (п. 8 розд. VII Положення № 705):

— найменування платіжної системи;

— ідентифікатор еквайра і торговця або інші реквізити, які дають змогу їх ідентифікувати;

— ідентифікатор платіжного пристрою;

— дата і час здійснення операції;

— сума та валюта операції;

— сума комісійної винагороди;

— реквізити ЕПЗ, які дозволені правилами безпеки платіжної системи;

— вид операції;

— код авторизації або інший код, який ідентифікує операцію в платіжній системі;

— інші додаткові реквізити документів, передбачені правилами платіжних систем та/або внутрішньобанківськими правилами.

Зауважте: у квитанції термінала не наводиться інформація про кількість проданого товару (послуги). Тобто цей документ не підтверджує факт продажу товарів (послуг). Відповідно

Якщо торговець зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРО або РК, то при проведенні розрахунків через ПТ він в обов’язковому порядку видає покупцеві розрахунковий документ — фіскальний касовий чек РРО/ПРРО або розрахункову квитанцію.

У разі коли при проведенні розрахунків з використанням ЕПЗ застосовують ПТ, з’єднані або поєднані з РРО, інформація за такою операцією наводиться безпосередньо в чеку РРО (див. табл. 4.1).

А якщо РРО/ПРРО і РК не застосовують, чи достатньо видати покупцеві тільки квитанцію ПТ? Ні.

У такому разі продавець також зобов’язаний видати розрахунковий документ установленої форми, який засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023). Це може бути квитанція, товарний чек, квиток або інший документ.

Рекомендуємо в товарному чеку (квитанції тощо) зазначати, що оплату здійснено через ПТ, із зазначенням реквізитів «термінальної» квитанції.

7.2. Платіжний термінал: установлюємо та працюємо

Щоб почати працювати з ПТ, потрібно звернутися до будь-якого банку й укласти з ним договір еквайрингу. Простіше кажучи, договір на технологічне та інформаційне обслуговування проведення розрахунків за допомогою ЕПЗ. При цьому можна одночасно використовувати декілька ПТ на підставі договорів з різними банками.

Однією стороною такого договору є банк-еквайр, а іншою — торговець (суб’єкт господарювання, який приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів або послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі).

Переказ коштів між еквайрами і суб’єктами господарювання за операціями з використанням ЕПЗ, проведеними резидентами і нерезидентами на території України, у тому числі через мережу Інтернет, здійснюється в гривнях.

Зверніть увагу: при розрахунках через ПТ грошові кошти, списані з карткового рахунку покупця, надходять на рахунок продавця не відразу. Зазвичай розрив у часі становить до 3 банківських днів. Строки розрахунків між банком-еквайром і суб’єктом господарювання визначаються в договорі еквайрингу (п.п. 3 п. 4 розд. V Положення № 705).

Торговець зобов’язаний дотримуватися правил здійснення платіжної операції з використанням ЕПЗ і процедур безпеки, встановлених договором з еквайром.

Зауважте:

Проводити операції з використанням платіжної картки можна тільки в присутності її власника, якщо інше не узгоджено з ним або не передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій (п. 10 розд. V Положення № 705).

Важливо! Є низка випадків, коли торговець має право відмовитися від здійснення платіжної операції з використанням ЕПЗ.

До них належать (п. 12 розд. V Положення № 705):

1) закінчення терміну дії ЕПЗ, відсутність необхідних ознак його платіжності тощо;

2) невідповідність між підписом на ЕПЗ і підписом на паперовому документі, який оформляється за результатами операції, або неправильне введення пін-коду;

3) відмова користувача надати документ, що посвідчує його особу, у випадках, передбачених законодавством України, або якщо було виявлено, що особа не має права використовувати ЕПЗ;

4) неможливість виконання авторизації* у зв’язку з технічними причинами;

* Процедура отримання дозволу банку на проведення операції з використанням ЕПЗ.

5) відсутність підпису на ЕПЗ, якщо це передбачено правилами платіжної системи;

6) отримання негативного коду автори- зації від емітента ЕПЗ.

Зверніть увагу: ПТ може виконувати ще одну цікаву функцію. Так, торговець, що приймає в оплату ЕПЗ з метою проведення оплати вартості товарів або послуг і оснащений ПТ, за рахунок виручки або коштів, отриманих з банку, може надавати держателю ЕПЗ послуги видачі готівки, якщо це передбачено правилами відповідної платіжної системи (п. 9 Положення № 148).

Як і при розрахунках з використанням банківських карток через ПТ за товари/послуги, суб’єкти господарювання видачу готівки повинні проводити суто за домовленістю з банком-еквайром. Саме в договорі еквайрингу і мають бути прописані умови технологічного та інформаційного обслуговування розрахунків з використанням ЕПЗ за послугою видачі готівки. Без цього ніяк.

Як зазначено в п. 9 Положення № 148, операцію з надання держателю ЕПЗ послуги видачі готівки торговець повинен проводити з друкуванням квитанції ПТ (або розрахункового документа) і відображати такі операції в КОРО або РК у разі їх використання.

Запам’ятайте: торговець, що приймає в оплату ЕПЗ, одночасно з видачею готівки зобов’язаний роздрукувати чек РРО/ПРРО на видачу грошових коштів (як розрахунковий документ), а також квитанцію ПТ (якщо ПТ не з’єднаний/поєднаний з РРО та інформація про ЕПЗ відсутня в чеку).

При цьому, як пояснюють податківці (див. лист ДФСУ від 22.03.2019 р. № 1175/ІПК/08-01-14-08-16), торговець повинен видати окремі чеки на кожну операцію з ЕПЗ:

1) при розрахунку за товар/послугу — чек за формою № ФКЧ-1,

2) при видачі готівкових коштів — чек за формою № ФКЧ-4.

Зверніть увагу: форму № ФКЧ-4 фіскального касового чека за операцією з видачі готівкових коштів держателям ЕПЗ наведено в додатку 6 до Положення № 13.

Детальніше про видачу готівки покупцям, що розраховуються платіжною карткою, ви можете прочитати в «Податки & бухоблік», 2019, № 80, с. 5.

7.3. Повернення товару, оплаченого ЕПЗ

Якщо покупець на підставі Закону № 1023 повертає товар, раніше оплачений через ПТ, торговець повинен повернути покупцю витрачені кошти (про правила і документальне оформлення повернення див. у підрозділі 5.4). При цьому повернення грошей можна здійснити двома способами:

1) у безготівковій формі (шляхом переказу коштів на рахунок покупця з використанням ЕПЗ);

2) готівкою через касу (через РРО/ПРРО).

При першому способі порядок розрахунків залежатиме від того, чи є банк-еквайр банком-емітентом ЕПЗ (картки). Якщо так, то торговець перераховує суму повернення на рахунок банку-еквайра, який повертає цю суму покупцю на його ЕПЗ. Можливий також варіант, коли банк-еквайр самостійно (згідно з документами, оформленими торговцем через ПТ) повертає суму покупцю на ЕПЗ, а торговець потім перераховує суму повернення на рахунок банку-еквайра. Крім того, договором може бути передбачено, що банк самостійно списує з рахунку торговця суми коштів, повернені на ЕПЗ покупців.

Якщо емітентом ЕПЗ є не банк-еквайр, то ланцюжок подовжується. Торговець перераховує відповідну суму банку-еквайру, той — банку-емітенту, а останній — покупцеві.

Зверніть увагу: для повернення грошових коштів на ЕПЗ необхідно, щоб, окрім розрахункового документа, що засвідчує факт купівлі, покупець пред’явив квитанцію ПТ (якщо вона друкувалася окремо), а також платіжну картку. Зазвичай потрібна та картка, з якою здійснювалося списання коштів. Інакше провести операцію через POS-термінал не вдасться.

Другий спосіб повернення коштів — видати готівку зі скриньки РРО/ПРРО з оформленням розрахункового документа. Але! Так можна зробити, тільки якщо цього не забороняють правила платіжної системи або умови договору з банком.

Крім того, такий варіант не вітають податківці. На їхню думку, якщо оплата пройшла через ПТ, то й повернути гроші покупцю можна тільки шляхом зарахування коштів на його картку (див. роз’яснення в підкатегорії 109.02 БЗ). При цьому, хоч готівка й не видається, суму коштів, повернених покупцеві, все одно реєструють у РРО/ПРРО (або в РК). Покупцю видають розрахунковий документ.

Ми ж вважаємо такий висновок податківців занадто категоричним. Адже чинне законодавство не обмежує суб’єкта господарювання в праві застосувати в цьому випадку як безготівкову (шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок покупця), так і готівкову форму розрахунку (шляхом видачі грошових коштів з каси підприємства). З нашою думкою солідарний і НБУ (див. лист від 12.10.2016 р. № 57-0002/84778).