17.02.2022
З 25 січня 2022 року податківці повинні фіксувати результати перевірки, керуючись новою редакцією відповідного порядку. Він коригувався через численні зміни в податковому законодавстві.
Коли набув чинності? Наказ, що коментується, набув чинності 25.01.2022 і перезатвердив нову редакцію Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Мінфіну від 20.08.2015 № 727 (далі — Порядок оформлення).
Чого стосується? Це один універсальний порядок оформлення результатів документальних перевірок як для юросіб, так і для ФОП. Ідеться про складання акта (довідки) перевірки, а також розгляду заперечень на ці документи.
Косметичні зміни. Наприклад, у Порядку оформлення прибрали згадку про митників. Також додали норми про те, що є матеріалами перевірки. По суті, це продубльовані положення п. 86.1 ПКУ. Ідеться про:
— акт перевірки (довідку — якщо порушення не виявлені);
— заперечення платника на акт (довідку);
— пояснення платника та його посадових осіб, надані під час перевірки.
Акт не містить доказової інформації. Із визначення акта прибрали згадку про те, що цей документ є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового, валютного та іншого підконтрольного податківцям законодавства.
Припускаємо, що це спричинено введенням у ПКУ положення про те, що акт не може розглядатися як заява або повідомлення про здійснення кримінального правопорушення за ухилення від сплати податків (п. 86.1 ПКУ).
Акт — це документ, який лише підтверджує факт проведення перевірки і відображає її результати.
Підписи на акті. Також тепер у Порядку оформлення встановлено те, що акт з боку податківців може підписуватися не лише перевіряючими, але й особами, уповноваженими на це в установленому порядку. Це положення продубльоване з абз. 2 п. 86.1 ПКУ.
Вина в акті. Встановили, що тепер податківці обов’язково повинні вказувати в акті факти та обставини, що підтверджують і доводять наявність вини платника податків. Важливо! Податківці зобов’язані вказувати це (у його описовій частині, п. 4 розд. ІІІ Порядку оформлення):
— з детальним описом цих фактів;
— з дослідженням, яке доводить, що платник мав можливість дотримуватися норм ПКУ, але не вжив достатніх заходів для їх дотримання;
— називаючи документи та інформацію, що підтверджують наявність вини платника податків.
Не забути повинні фіскали в акті також інформацію про пом’якшуючі обставини (п. 1121 ПКУ) та обставини, що звільняють від фінвідповідальності (п. 112.8 ПКУ).
Неможливість проведення перевірки. Уточнили також норми Порядку оформлення щодо того, яким чином і який акт необхідно складати податківцям у разі неможливості проведення перевірки.
Так, у цій ситуації складається невідкладно саме акт про неможливість проведення перевірки. Наприклад, у зв’язку з втратою платником податків первинки. Цей акт тепер не пізніше наступного робочого дня після складання повинен реєструватися в податковій. До нього додаються підтверджуючі документи. Такий акт направляється платникові податків у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ (ср. ).
Увага!
Акт про неможливість проведення перевірки не може призводити до арешту майна платника податків, оскільки це не акт про недопуск до перевірки.
Штрафи не в акті. Як і раніше, в акті не вказуються вид і розмір штрафних санкцій.
Якщо раніше заперечення платника податків на акт могли розглядатися спеціальною комісією, то зараз це відбувається в будь-якому випадку.
Тобто всі заперечення платника податків на акт розглядаються комісією з питань розгляду заперечень (п. 1 розд. V Порядку оформлення). Причому цей процес досить детально врегульований. Аж до уточнення того, що повинно бути у висновку такої комісії. Зокрема, там вказуються (п. 5 розд. V Порядку оформлення):
— наведені в акті (довідці) висновки, факти і дані, щодо яких має заперечення платник;
— додаткові документи і пояснення платника, стислий зміст заперечень і пояснень, перелік документів і їх зміст;
— інформація про те, чи вчинив платник порушення;
— інформація про розгляд пояснень у рамках перевірки (зокрема, щодо обставин правопорушення, вжитих платником заходів із дотримання правил і норм законодавства, з посиланнями на підтверджуючі документи та інші фактичні дані);
— інформація щодо дослідження питання наявності/відсутності вини, пом’якшуючих або звільняючих від відповідальності фактів, розмір грошових зобов’язань, завищення або заниження податкових зобов’язань чи податкового кредиту тощо;
— обґрунтування позиції контролерів із кожного питання, висунутого в запереченнях платника, додаткових документах і поясненнях;
— підсумки щодо обґрунтованості заперечень та/або можливості обліку додаткових документов і пояснень платника.
Також не забувайте, що податківці повинні обов’язково повідомити про те, де і коли розглядатимуться матеріали перевірки. Це повідомлення направляється платникові протягом 2 робочих днів із дня отримання фіскалами заперечень на акт та/або додаткових документів і пояснень. Але, увага, не пізніше ніж за 4 робочих дні до дня їх розгляду.
Хоча якщо платник, якого правильно повідомили, не з’явився на засідання комісії, то матеріали перевірки все одно розглядатимуться.
Зазначимо: порушення строків направлення таких повідомлень податківцями, а також ненаправлення цих повідомлень може стати однією з підстав для скасування податкового повідомлення-рішення (ППР). Адже в цьому випадку платник втрачає право на участь у розгляді його заперечень (див. постанову ВС від 09.07.2020 у справі № 340/94/19 // reyestr.court.gov.ua/Review/90329205).
Зверніть увагу: недоліки в акті (хоча й не всі) — один з вагомих аргументів у процесі оскарження ППР. Хоча його ми безпосередньо не оскаржуємо, але в тексті адмінскарги або позову треба обов’язково згадувати про них.
Помилки, які допомогли, — це, наприклад, відсутність чіткого викладення суті порушень з посиланням на конкретні порушені пункти і статті, арифметичні помилки, різниця між сумами зобов’язань, вказаних у ППР і акті, тощо (див., наприклад, постанову ВС від 11.11.2021 у справі № 420/1878/19 // reyestr.court.gov.ua/Review/101009971).
А ось відсутність підпису одного з перевіряючих на акті на сьогодні не може бути самостійною підставою для відміни ППР (постанова ВС від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 // reyestr.court.gov.ua/Review/90242392). Хоча раніше у Верховного Суду була протилежна ідея (постанова ВС від 03.12.2019 у справі № 1440/1965/18 // reyestr.court.gov.ua/Review/86103091).