Чи можливо надати під час війни відпустку більше ніж 24 дні?

Пояснимо чому виникло це питання.

У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Таке обмеження у наданні відпустки встановлено ч. 1 ст. 12 Закону № 2136.

Зверніть увагу! Тривалість щорічної основної відпустки за відпрацьований робочий рік залишилась на рівні, встановленому ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР чи іншими актами законодавства. Обмеження стосується лише її надання.

Наприклад, тривалість щорічної відпустки науково-педагогічного працівника становить 56 календарних днів. З 24.03.2022 до закінчення дії воєнного стану він, згідно з приписами ст. 6 Закону № 2136 зможе використати лише 24 дні. А 32 календарні дні, що залишилися, можна надати працівнику після війни. Тобто невикористані дні не пропадуть, а надаватимуться після настання миру.

Ті ж правила застосовуються й у випадку, коли у працівника накопичилися невикористані дні відпустки за попередні роки. Скільки б відпусток за попередні та поточний робочі роки не накопичилося, відповідно до Закону № 2136 надати можна не більше 24 календарних днів (не за кожен рік, а сукупно!).

Крім того у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпустки, крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Але зробити це можна лише у тому випадку, якщо працівник залучається до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).

Переходимо до запитання. Працівник просить надати щорічну основну відпустку тривалістю більше 24 календарних днів, а роботодавець не проти. Що ж, на нашу думку, це можливо. Хвилюватися, що наздоженуть якісь штрафи за порушення приписів Закону № 2136, вважаємо, не варто. Адже права працівника тут не порушено. Постраждала сторона відсутня.

Радує, що аналогічної думки дотримується й Держпраці. Вона звертає увагу на те, що Закон № 2136 не призупиняє і не скасовує ст. 9¹ КЗпП, положення якої не суперечать положенням Закону № 2136.

Статтею 9¹ КЗпП надано право роботодавцям в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Тож з урахуванням особливостей організації праці роботодавець має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні. При цьому

Підкреслимо також, що обмеження у наданні відпусток стосується лише основної щорічної відпустки. Всі інші види відпусток, передбачені законодавством, зокрема, щорічні додаткові відпустки, соціальні відпустки на дітей, чорнобильські, бойові відпустки тощо працівники можуть використовувати без обмежень.

Тобто, протягом дії воєнного стану можна сміливо надати працівниці, наприклад, 24 календарних дні щорічної основної відпустки та 10 календарних днів соціальної відпустки на дітей.