17.10.2022
Суб’єкти господарювання можуть надавати фізособам (як працівникам, так і непрацівникам) чимало видів доходів у негрошовій формі. Це й подарунки, й оплата оподатковуваного навчання, і вартість путівок від підприємства тощо.
Незалежно від виду негрошового доходу, що надає (нараховує) фізособі податковий агент, база оподаткування — це вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких установлені ПКУ, помножена на натуральний коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ).
Коефіцієнт (К) обчислюємо за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де Сп — ставка ПДФО, установлена для доходів на момент їх нарахування.
Так, у разі оподаткування доходів за ставкою ПДФО 18 % розмір натурального коефіцієнта дорівнює 1,219512.
Що стосується ВЗ, то для його обчислення застосування будь-якого коефіцієнта не передбачено (п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Як бачите, бази оподаткування ПДФО та ВЗ не збігаються.
При цьому податківці вважають, що
у разі надання фізособі негрошових доходів у графах 3а та 3 розд. І 4ДФ податковому агенту треба відображати суму таких доходів з урахуванням натурального ПДФО-коефіцієнта
Тобто вказуємо базу оподаткування ПДФО (див. роз’яснення з категорії 103.25 БЗ). І байдуже, що ВЗ утримували з іншої суми.
Таким чином, якщо ви, наприклад, надаєте працівникові негрошовий дохід та у графах 3а та 3 розд. І 4ДФ вказуєте його суму без урахування натурального коефіцієнта, податківці будуть вважати це помилкою. Хоч ви при цьому і правильно розрахуєте ПДФО з застосуванням коефіцієнта.
Які наслідки можуть бути у такої помилки? Зараз розберемося.
Якщо ви відобразите у графах 3а та 3 розд. І 4ДФ не базу нарахування, а негрошовий дохід без урахування ПДФО-коефіцієнта і при цьому у графах 4а та 4 розд. І 4ДФ зазначите правильно розраховану та сплачену суму ПДФО, то така помилка буде штрафобезпечною. Адже вона не призвела до зменшення або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку (див. п. 119.1 ПКУ).
А що з адмінвідповідальністю? Її також не повинно бути, бо таке порушення прямо не вказано в ст. 1634 КпАП. Хіба що податківці «тягнутимуть», що в цьому випадку податковий агент не повідомив про правильну суму доходу. Що за це світить? Попередження або адмінштраф на посадових осіб податкового агента в розмірі від 34 до 51 грн.
Разом з тим, якщо ви все ж таки наважитеся виправити таку штрафобезпечну помилку, то приймайте рішення про це зважено. Пояснимо чому.
Найкращий варіант — це коли помилка в 4ДФ виявлена та виправляється до завершення граничного строку подання цього додатку до Податкового розрахунку за відповідний квартал, в якому помилилися. В такому випадку формуємо Розрахунок з типом «Звітний новий» та 4ДФ до нього.
У табличній частині коригуючого 4ДФ будуть тільки рядки, які виправляють недостовірні дані
Рядки з правильною інформацією дублювати не треба.
Для заміни помилкового рядка на правильний треба:
— вилучити помилкову інформацію, вказавши в графі 10 ознаку «1» та
— ввести окремим рядком правильну інформацію, проставивши в графі 10 такого рядка ознаку «0».
Тобто в цьому випадку слід заповнити два рядки, один з яких вилучає помилкову інформацію, внесену раніше, а другий — вносить правильну інформацію.
У разі виправлення за допомогою Розрахунку з типом «Звітний новий» штрафи податковому агенту не загрожують.
Наступна ситуація: помилка виявлена після завершення періоду для звітування за квартал, в якому помилилися. В такому випадку формуємо Розрахунок з типом «Уточнюючий» та 4ДФ до нього. Порядок виправлення аналогічний наведеному вище.
Проте перед тим як уточнюватися, ще раз подумайте, чи воно вам потрібно? Річ у тім, що на практиці мало хто з податківців заморочується з тим, щоб визначити, чи загрожує за таку помилку штраф. Тож є велика ймовірність отримання штрафу саме у разі виправлення суми доходу.
Якщо ж помилка муляє очі й руки тягнуться її виправити, то зверніть увагу на таке. Відповідальність застосовується до загальної кількості порушень, зазначених абзацом першим п. 119.1 ПКУ та виявлених податківцями в ході однієї перевірки або виправлених податковим агентом шляхом подання уточнюючого розрахунку (одного або кількох одночасно), а не до кожного порушення окремо (див. роз’яснення податківців у категорії 103.26).
Тож якщо помилки не призводять до збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, то податковому агенту дешевше їх накопичувати та виправляти одночасно, наприклад, перед перевіркою.