Імпортний товар минає склад імпортера: що зазначати у CMR

Питання цікаве. Згідно із законодавством вантажоодержувачем є саме та особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку (п. 1 Правил № 363). Але якщо у полі 2 міжнародної автомобільної накладної (CMR) отримувачем товару зазначено саме імпортера, то саме він і повинен заповнювати поле 24 зазначеної накладної при отриманні вантажу. Бо відповідно до інформації у полі 2 вантажоодержувачем є саме він.

Надто важливо дотримувати зазначений принцип, враховуючи те, що у зазначеній ситуації постачання здійснюється на умовах DAP. Тобто нерезидент передає ризики на товар імпортеру саме в момент доставки товару у визначений пункт призначення. І не суть принципово, що зазначений пункт призначення знаходиться безпосередньо на складі у покупця — тобто особи, якій імпортер продає завезені товари. Все одно ризики в момент розвантаження належать саме імпортеру й будуть передані покупцю додатково.

Відповідно якщо у момент розвантаження товару в пункті призначення імпортер не проставить відмітку про отримання товару на таку-то дату і в такій-то кількості, можна вважати, що не буде підтверджено виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Тобто не зафіксовано передачу імпортеру ризиків на ввезений товар.

Але що робити у випадку, коли ввезений товар приймає одразу покупець, а імпортер навіть не є присутнім при його отриманні? Найперше виникає думка про те, аби оформити довіреність на отримання ТМЦ. Тобто можна зробити покупця товарів представником імпортера. І тоді він проставить у полі 24 CMR відмітку про отримання товару, однак зробить це не від свого імені, а від імені імпортера.

Довіреність може бути одноразова (якщо має місце одиночне постачання зазначеного характеру) і вона може бути спеціальна (якщо протягом певного періоду часу плануються постачання за схемою, наведеною у запитанні). На підставі довіреності покупець визнається уповноваженим приймати товари імпортера, які нерезидент постачає за умовами зовнішньоекономічного контракту.

А вже у договорі купівлі-продажу між імпортером та покупцем-резидентом можна визначити, наприклад, що цей самий момент (тобто момент розвантаження) автоматично є також моментом, у який імпортер передає ризики на щойно прийнятий товар покупцю. Тобто щойно отримавши ризики від нерезидента, імпортер одразу ж передає їх покупцю. Хоча більш коректно скласти акт приймання-передачі, який би відображав передачу товару від імпортера покупцю.

Також можна відправити працівника імпортера на склад покупця, аби він приймав товар від імені особи, яку зазначено в CMR. Тоді усі питання при оформленні отримання товару знімаються.