Додатки МПЗ та МПЗ-З — розрахунок загального МПЗ

Хто рахує МПЗ

МПЗ мають визначати всі підприємства — платники податку на прибуток, не тільки ті, що займаються вирощуванням сільгосппродукції, якщо вони володіють чи взяли у користування сільгоспугіддя, тобто ріллю, сіножаті, пасовища та багаторічні насадженнями і перелоги (пп. 14.1.114² та 14.1.233 ПКУ).

Отже, із цього випливає, що не повинні рахувати МПЗ тільки ті платники, які:

— взагалі не володіють сільгоспугіддями, тобто на них не оформлено належним чином право власності на сільгоспугіддя, тобто не зареєстроване таке право у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Якщо платники податку на прибуток володіють тільки несільгоспземлями (наприклад, землями промисловості, торгівлі тощо) та/або землями із когорти сільгоспземель, які не є сільгоспугіддями (наприклад, землі водного фонду), цей додаток також не подають;

— узагалі не мають у користуванні сільгоспугідь, тобто не взяли в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування такі угіддя.

Якщо ж у платника податку на прибуток є у власності сільгоспугіддя або він їх узяв у користування, тобто отримав в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування, і право власності та користування належним чином оформлене (зареєстроване у реєстрі речових прав на нерухоме майно), то в цьому випадку над ним нависає обов’язок подавати додаток МПЗ. Причому не має значення, чи використовує він такі землі безпосередньо у своїй діяльності, чи вони просто в нього простоюють.

Але навіть той факт, що платник податку на прибуток володіє чи взяв у користування сільгоспземлі, ще не говорить, що він має рахувати МПЗ. Річ у тому, що за деякі сільгоспугіддя МПЗ рахувати не треба. Мова йде про: