РРО при післяплаті через «Нову пошту»: суперечлива судова практика

Одеська апеляція

Маємо на увазі постанову П’ятого апеляційного адмінсуду від 17.06.2025 у справі № 420/19624/24. Без перебільшення, широка громадськість чекала на неї з нетерпінням, і її сподівання, на щастя, виправдались. Про всі перипетії розгляду цієї справи в суді першої інстанції ви можете дізнатися зі статті «РРО не потрібен при післяплаті через «Нову пошту»: рішення суду» // «Податки & бухоблік», 2025, № 31. Тут нагадаємо лише висновок, до якого дійшов суд:

А ґрунтувався цей висновок на тому, що в такому випадку дії позивача — продавця товару не мають ознак розрахункової операції, оскільки він при реалізації товарів через інтернет не отримує безпосередньо кошти від споживача, а отримує їх від фінансової компанії, розрахунки з якою для продавця є безготівковими.

Апеляційна інстанція не лише підтримала цю позицію, а й зробила крок уперед. Колегія суддів зазначила, що отримавши замовлення в інтернет-магазині без здійснення покупцем передоплати, на стадії передачі товару службі доставки продавець не може безперечно знати, що покупець гарантовано придбає товар та відповідно здійснить переказ коштів. Тобто на стадії відправлення товару продавцем господарська операція фактично не є завершеною і він не може контролювати ані саму подію завершення, ані момент здійснення такої операції.

Ця теза, як ми розуміємо, сформульована на противагу незаконним вимогам фіскалів пробивати чек ще на стадії відвантаження товару, оплата за який надійде згодом у безготівковій формі на рахунок продавця.

Головним же у рішенні апеляційного суду, на нашу думку, є його підхід до справи з позицій розумності та справедливості. Суд підкреслив, що

У цьому випадку позивач отримував грошові кошти у безготівковій формі від «НоваПей» і робив це відкрито та прозоро, не приховуючи будь-якого доходу. Більш того, під час проведення перевірки фіскальний орган не виявив невідповідність реального обсягу здійснених господарських операцій наявній документації щодо діяльності позивача. Тож накладення штрафу заради самого штрафу при відсутності жодних порушень є незаконним.

Додатково зауважимо, що фіскали намагалися посилатися на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.04.2021 у справі № 520/7835/19 (див. статтю «Інтернет-еквайринг і РРО: Верховний Суд ставить крапку» // «Податки & бухоблік», 2021, № 43). Однак апеляційний суд цілком справедливо відкинув це посилання у зв’язку з його нерелевантністю до спірних правовідносин, оскільки у вказаній постанові

Як бачимо, апеляційний суд в усіх спірних питаннях виявився на висоті, тож для цього платника все скінчилося благополучно. Звісно, фіскали будуть оскаржувати ці рішення, однак їхні шанси на відкриття касаційного провадження у Верховному Суді мізерні через так звану малозначність справи.

Хмельницька апеляція

Майже одночасно зі справою, про яку йшлося вище, в судах слухалася інша справа з тією ж самою фабулою: ФОП-позивач продавав товари в інтернеті за післяплатою, відправляючи їх покупцям через «Нову Пошту» та отримуючи оплату від покупців через «НоваПей».

Проте тут все пішло за іншим сценарієм. Рішення Хмельницького окружного адмінсуду від 25.02.2025 у справі № 560/17919/24 було прийнято не на користь платника. І, на жаль, апеляційна інстанція його підтримала (див. постанову Сьомого апеляційного адмінсуду від 27.05.2025 у справі № 560/17919/24).

Суди формально застосували норму, за якою суб’єкт господарювання зобов’язаний надавати особі, яка отримує товар, замовлення якого здійснюється з використанням мережі «Інтернет», розрахунковий документ установленої форми та змісту на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону про РРО). При цьому вони не звернули увагу, що

Більше того, судді встановили, що згідно з виписками банку позивач отримав від «НоваПей» у безготівковій формі саме ту суму, яку перевіряючі поставили йому в провину за непроведення її через РРО. Тобто продавець, як і в попередній справі, не приховав від бюджету ані копійки, однак рішення судів виявилось для нього діаметрально протилежним.

За наявною інформацією, позивач уже подав касаційну скаргу, однак поки що її залишено без руху (див. ухвалу Верховного Суду від 19.06.2025 у справі № 560/17919/24). Чекатимемо разом на подальший розвиток подій.

Київська апеляція

У цій справі оскаржувалися не РРО-штрафи, накладені перевіряючими, а індивідуальна податкова консультація (ІПК), надана ДПСУ з питань застосування РРО в тих самих ситуаціях, що й у попередніх двох справах. Звісно, висновок ІПК зводився до того, що при продажу товарів на сайті та отриманні післяплати за них через фінансові установи без РРО ніяк не обійтись.

Суд першої інстанції справедливо вирішив (див. рішення Київського окружного адмінсуду від 25.12.2023 у справі № 640/32552/20), що позивач — адресат ІПК

Тож РРО йому не потрібен, у зв’язку з чим ІПК, надана ДПСУ, підлягає скасуванню.

На жаль, суд апеляційної інстанції поставив усе з ніг на голову (див. постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 14.02.2025 у справі № 640/32552/20). Рішення суду першої інстанції було скасоване, а позов залишено без задоволення.

Причому говорити серйозно про якісь аргументи, що заслуговували б на увагу, в цьому випадку не доводиться. Якість цього судового рішення — найнижча порівняно з тими, що ми вже встигли обговорити. Чого хоча б варте посилання колегії суддів на згадану вище постанову ВС від 16.04.2021 у справі № 520/7835/19, яка, повторимо ще раз, до ситуації, що розглядається, не має жодного відношення.

Додамо, що позивач не здійснював спроб відшукати справедливість у касаційній інстанції, розуміючи всю безперспективність таких намірів.

Які ж усього цього напрошуються висновки?