27.03.2025
Виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням передбачено ч. 2 ст. 235 КЗпП. Відповідно до цієї норми при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше року не з вини працівника, виноситься рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середню за час вимушеного прогулу розраховують відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 № 100. У загальному випадку — виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи. Більше про це ви можете дізнатися зі статті «Середня зарплата для оплати відрядження, вихідної допомоги, донорських...» // «Податки & бухоблік», 2024, № 70.
Суму доходу, що підлягає нарахуванню, визначаємо шляхом множення середньоденної зарплати на кількість робочих днів, які припали на період вимушеного прогулу працівника.
Як показує практика, у судових рішеннях середній заробіток за час вимушеного прогулу вказують у «грязній» сумі, яка підлягає нарахуванню. У зв’язку з цим роботодавець як податковий агент зобов’язаний до виплати коштів працівнику здійснити всі нарахування та утримання податків / зборів / внесків з такого доходу згідно із законодавством.
Що ж каже законодавство про оподаткування такої виплати? Для відповіді на це питання спочатку розберемося, чи належить середній заробіток за час вимушеного прогулу до фонду оплати праці.