08.05.2025
ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
Підприємство, що є утворювачем відходів та не має дозволу на здійснення операцій з їхнього захоронення, не підпадає під визначення платника екологічного податку та у нього не виникає обов’язку сплачувати цей податок
У податківців запитали, чи виникає у звичайного підприємства обов’язок щодо нарахування та сплати екологічного податку за факт тимчасового (!) зберігання відходів до моменту їх передачі суб’єктам господарювання, уповноваженим на здійснення операцій з утилізації та/або видалення відходів?
Історія питання. Тривалий час, аж до травня 2024 року, податківці не змушували сплачувати екоподаток в описаній вище ситуації. Аж раптом їх офіційна позиція з цього питання змінилася на протилежну. На сьогодні вона сформульована в численних консультаціях із БЗ 107.01 — цій, цій, цій, цій і цій, а також у БЗ 117.04. Наші коментарі до окремих із них можна прочитати в статтях «Екоподаток за побутові відходи, шини/акумулятори тощо: фіскальне дежавю» // «Податки & бухоблік», 2024, № 38 і «Шини, акумулятори, люмінесцентні лампи: податківці вимагають екоподаток!» // «Податки & бухоблік», 2024, № 92.
Якщо коротко, то головні податківці увесь цей час наполягали на тому, що тимчасове розміщення будь-яких відходів, у тому числі побутових і небезпечних, крім тих, що належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, призводить до виникнення податкових зобов’язань з екоподатку.