Сумісництвом вважається виконання працівником, окрім основної роботи на умовах трудового договору, іншої роботи у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43).
Тепер щодо відпустки. Щорічна відпустка повної тривалості на роботі за сумісництвом надається працівнику за його бажанням одночасно з відпусткою за основним місцем роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи в цьому закладі. Про це йдеться у п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Отже, як правило, відпустка у закладі, де працівник працює за сумісництвом, надається в той самий час, коли працівник іде у відпустку за основним місцем роботи. Проте законодавство не забороняє суміснику по-різному брати свої щорічні відпустки за обома місцями роботи: перебуваючи у щорічній відпустці за основним місцем роботи, не переривати роботу за сумісництвом і, відповідно, навпаки.