Особа, яка оформлена за сумісництвом, не може працювати повний робочий день. Відповідні обмеження встановлені п. 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245.
Питання надання відпусток, у тому числі й сумісникам, визначені Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504). Зазначеними законодавчими та нормативно-правовими актами не передбачено залежності тривалості відпустки особи від кількості часів її роботи на день (тиждень). Більш того, як указано у ч. 3 ст. 56 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав. Тобто робота на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня не тягне за собою скорочення щорічної відпустки.
Щорічна основна відпустка надається працівникам, у тому числі сумісникам, тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону № 504). Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи, де він працює за сумісництвом.