* Тут і далі: ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; МЗП — мінімальна заробітна плата, установлена законом на місяць, за який одержано дохід; ЦПД — цивільно-правовий договір.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р. № 909-VIII було викладено в новій редакції ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464).
Завдяки цьому з 01.01.2016 р. вимога про сплату ЄСВ з МЗП звучить таким чином: у випадку, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП і ставки ЄСВ.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставку ЄСВ у розмірі 22 % застосовують до фактичної бази нарахування ЄСВ незалежно від її розміру.
Як бачите, тепер у ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 чітко прописано, що вимогу про сплату ЄСВ з МЗП необхідно застосовувати тільки за основним місцем роботи працівника. Причому з розміром МЗП слід порівнювати базу нарахування ЄСВ без вирахування винагороди за ЦПД за виконані роботи (надані послуги). Таким чином, якщо ЦПД на виконання робіт (надання послуг) укладено:
— з працівником установи, для якого це місце роботи є основним, то з розміром МЗП слід порівнювати загальну базу нарахування ЄСВ за місяць, у тому числі й суму винагороди за ЦПД, що припадає на цей місяць. Якщо база нарахування ЄСВ менше МЗП, як і раніше, розраховуйте додаткову базу нарахування ЄСВ та з неї сплачуйте внесок;
— із працівником — зовнішнім сумісником або з непрацівником підприємства (сторонньою фізособою), то ЄСВ справляйте з фактичної бази нарахування ЄСВ. Ніякі порівняльні розрахунки робити не треба. Підстава для такого висновку: вимогу про сплату ЄСВ з МЗП слід виконувати щодо доходів, з яких справляється ЄСВ, нарахованих працівнику за основним місцем роботи.
Зауважимо, що як і раніше, вимогу про сплату ЄСВ з МЗП не треба виконувати при нарахуванні ЄСВ за пільговими ставками. Інакше кажучи, ЄСВ нараховується на фактичну базу справляння ЄСВ:
— працівників-інвалідів, працевлаштованих за основним місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях (ставка ЄСВ — 8,41 %);
— працівників-інвалідів, працевлаштованих за основним місцем роботи на підприємствах (в організаціях) громадських організацій інвалідів* (ставка ЄСВ на зарплату, лікарняні та декретні — 5,5 %);
* Якщо в них кількість працівників-інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів дорівнює не менше 25 %.
— усіх працівників організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів (ставка ЄСВ — 5,3 %).
Також не потрібно виконувати цю вимогу в місяці прийняття/звільнення основного працівника, якщо ним у такому місяці не були відпрацьовані всі робочі дні згідно з графіком роботи установи. Якщо ж працівник був прийнятий з першого робочого дня звітного місяця або звільнений останнім робочим днем звітного місяця і база нарахування ЄСВ за таким працівником менше МЗП, вимогу про сплату ЄСВ з МЗП необхідно виконати.