08.02.2018
Юридичним департаментом Міністерства розглянуто лист <…> та в межах компетенції повідомляється таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Стаття 47 КЗпП встановлює обов’язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу і видати йому належно оформлену трудову книжку в день звільнення.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110, визначено, що усі записи в трудовій книжці, зокрема про звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Враховуючи викладене, у цьому випадку роботодавець, на нашу думку, мав виконати обов’язок, передбачений статтею 47 КЗпП в останній робочий день.
При цьому днем звільнення відповідно до частини другої статті 2411 КЗпП буде останній день, визначений строковим трудовим договором.
Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, рекомендаційний та необов’язковий характер.
Директор Юридичного департаменту О. Туліна
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Строковий трудовий договір: якщо день звільнення — вихідний день
Стандартна ситуація: працівника прийнято на роботу за строковим трудовим договором. Строк дії договору, припустимо, 2 роки.
Працівник сумлінно працює на благо роботодавця. Та ось, строк дії договору добігає кінця і виявляється, що останній день дії цього договору припадає на суботу (наприклад, на 20.01.2018 р.) — день, що є вихідним і для працівника, і для роботодавця.
Але ж звільнення працівника у зв’язку із закінченням дії строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП повинно відбутися в останній день дії строкового трудового договору! Якщо ж після закінчення дії строкового трудового договору трудові відносини фактично триватимуть і жодна із сторін не буде вимагати їх припинення, дія цього договору вважатиметься продовженою на невизначений строк (ст. 391 КЗпП).
Виходить, якщо працівника не звільнити за п. 2 ст. 36 КЗпП в останній день дії строкового трудового договору, то з наступного дня такий строковий трудовий договір автоматично перетвориться на безстроковий. У такому разі звільнення працівника можливе не за п. 2 ст. 36 КЗпП, а уже на загальних підставах.
До того ж ст. 47 КЗпП встановлює обов’язок роботодавця провести розрахунок з працівником у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу (в загальному випадку — у день звільнення), і видати йому в день звільнення належно оформлену трудову книжку.
Як же бути? Чи можна звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП у вихідний для нього день? Коли із працівником необхідно провести остаточний розрахунок, враховуючи припис про проведення остаточного розрахунку в день звільнення?
Відповіді на ці запитання надано юридичним департаментом Мінсоцполітики у листі, що коментується. Озвучимо їх.
На думку «трудового» відомства, якщо останній день дії строкового договору припадає на день, що є вихідним як для працівника, так і для підприємства, то роботодавець має виконати обов’язок, передбачений ст. 47 КЗпП (ознайомити працівника з наказом про звільнення, провести з ним остаточний розрахунок, виплатити всю належні йому від підприємства суми, заповнити та видати належним чином оформлену трудову книжку) в останній робочий день працівника (у нашому випадку — у п’ятницю 19.01.2018 р.).
При цьому днем звільнення відповідно до ч. 2 ст. 2411 КЗпП буде останній день, визначений строковим трудовим договором (у нашому випадку — субота 20.01.2018 р.).
Таким чином, роботодавцю потрібно буде в останній робочий день працівника або напередодні:
1) видати наказ про його звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП, але із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору. Зауважимо, що для припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії не потрібні заява або будь-яке волевиявлення працівника. Згоду на припинення строкового трудового договору після закінчення обумовленого строку підтверджує проставлений у ньому підпис працівника;
2) ознайомити працівника з наказом про звільнення під підпис.
Також в останній робочий день працівника з ним потрібно буде провести остаточний розрахунок (виплатити всі належні суми від роботодавця) і видати належним чином оформлену трудову книжку.
Лілія Ушакова, експерт з питань оплати праці