22.10.2020
Працівника можна звільнити внаслідок поновлення на роботі особи, яка раніше виконувала його роботу. Підстава — п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Проте можливо це тільки за умови, що колишній працівник поновлений на роботі:
• згідно з рішенням суду, якщо працівник був звільнений без законних підстав;
• якщо працівник був звільнений без погодження з профспілкою (у випадку, коли таке погодження було потрібне);
• якщо працівник був звільнений з роботи у зв’язку з незаконним засудженням.
Звернемо увагу на два важливих моменти:
1) неправомірно звільнений працівник має бути поновлений на тій посаді, яку він обіймав до звільнення;
2) розірвати трудовий договір за п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП можна лише в тому випадку, коли нового працівника неможливо перевести з його згоди на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП).
Важливо! Отримувати згоду профспілки на звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП не потрібно.
Працівникові, який звільняється, виплачують вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП). У трудовій книжці роблять запис: «Звільнений у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України».
Ідеться про підставу, встановлену п. 8 Положення № 43*. Так, згідно із цією нормою трудовий договір можна розірвати з працівником, який працює на держпідприємстві на умовах сумісництва, якщо на його посаду претендує працівник, для якого це місце роботи стане основним.
* Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.93 р. № 43.
Застосування такої спеціальної підстави для звільнення випливає з норми ст. 7 КЗпП. У ній зазначено, що додаткові (крім передбачених у ст. 37 і 41 згаданого Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов установлюються законодавством.
Зверніть увагу: у листі Мінсоцполітики від 28 жовтня 2016 р. № 401/06/186-16 зазначено, що підстава для звільнення працівника-сумісника, передбачена ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення № 43, застосовна щодо працівників держпідприємств, установ та організацій.
Проте, з огляду на сферу застосування Положення № 43, зазначена спецпідстава для розірвання трудового договору може використовуватися й комунальними підприємствами, установами, організаціями, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів (див. лист Мінсоцполітики від 08.09.2011 р. № 731/13/84-11).
А для підприємств приватної форми власності спеціальна підстава для звільнення працівника-сумісника не застосовується. Це пояснюється тим, що на них не поширюється дія Положення № 43.
Важливо! Спеціальну підставу, передбачену ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення № 43, допустимо застосовувати тільки у випадку, коли на посаду працівника-сумісника приймається працівник, для якого така посада є основним місцем роботи. При цьому не має значення, на умовах повного чи неповного робочого часу працюватиме працівник, прийнятий на місце сумісника.
У таблиці наведемо нюанси, які пов’язані з розірванням трудового договору з працівником-сумісником державного (комунального) підприємства (установи, організації) на підставі ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення № 43.
Звільнення сумісника при прийнятті основного працівника
| Нюанс | Пояснення |
| Підстава для звільнення — ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення № 43 | У листі Мінсоцполітики від 28.10.2016 р. № 401/06/186-16 як підстава для розірвання трудового договору з працівником-сумісником у разі прийняття на його посаду основного працівника названа тільки ст. 7 КЗпП. Проте, на наш погляд, у такому разі доцільно зазначати і ст. 7 КЗпП, і п. 8 Положення № 43 |
| Ініціатор звільнення — роботодавець | У ст. 431 КЗпП звільнення працівника-сумісника у зв’язку з прийняттям на його посаду основного працівника (не сумісника) розглядається як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. У зв’язку із цим тут повною мірою працюють обмеження, встановлені для звільнень з ініціативи роботодавця пільгових категорій працівників (див. «Звільнення за ініціативою роботодавця» у цьому номері) |
| Заборонено звільняти працівника-сумісника в період його перебування у відпустці або на лікарняному | Як ми зазначили вище, звільнення на підставі, передбаченій ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення № 43, розглядається як розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. А отже, до цього випадку застосовна норма ч. 3 ст. 40 КЗпП, згідно з якою не допускається звільнення з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності або відпустки працівника |
| Заява від працівника-сумісника не потрібна | Оскільки в цьому випадку йдеться про звільнення з ініціативи роботодавця, усі дії за процедурою звільнення на підставі ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення № 43 здійснює роботодавець. Отже, заява від працівника не потрібна |
| Роботодавець не зобов’язаний попереджати працівника-сумісника про звільнення | Такий обов’язок не закріплений за роботодавцем на нормативно-правовому рівні. Проте повідомити працівника-сумісника про майбутнє звільнення з причини того, що на його посаду приймається основний працівник, не буде зайвим |
| Вихідна допомога не виплачується | Ця підстава для звільнення не прописана в ст. 44 КЗпП, у якій розкриті випадки виплати вихідної допомоги. Крім того, про те, що вихідна допомога в цьому випадку не виплачується, прямо говориться в п. 8 Положення № 43 |
| Запис про звільнення до трудової книжки працівника-сумісника вноситься лише в тому випадку, якщо існує запис про прийняття на цю посаду | Запис про роботу за сумісництвом здійснюється за бажанням працівника за основним місцем роботи (пп. 1.1 і 2.14 Інструкції № 58). Отже, у трудовій книжці може й не бути запису про прийняття на роботу за сумісництвом. У такому разі не робиться й запис про звільнення. І навпаки: якщо в трудовій книжці працівника зроблений запис про його прийняття на роботу за сумісництвом, то має бути зроблений і запис про звільнення з підстави, передбаченої ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення № 43 |
Також додамо, що згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) для розірвання трудового договору за підставою, що розглядається, отримувати не потрібно (ст. 431 КЗпП). Ось, власне, й усі нюанси звільнення працівника-сумісника на підставі ст. 7 КЗпП і п. 8 Положення № 43.
Але ще раз нагадаємо: ця норма не «працює» щодо працівників підприємств, установ та організацій приватної форми власності.