13.04.2023
З 19.07.2022 за працівниками, які проходять військову службу, роботодавець зберігає місце роботи і посаду за весь час їх служби до закінчення особливого періоду або звільнення зі служби (ч. 3 ст. 119 КЗпП). Нагадаємо, що до 19.07.2022 треба було зберігати ще й середній заробіток.
Раніше, коли зберігався середній заробіток, в Д1 нараховану середню зарплату за час військової служби працівника-солдата показували в окремому від зарплати рядку із кодом застрахованої особи (КЗО) у графі 08:
— «47» — середній заробіток за час військової служби звичайного працівника;
— «66» — середній заробіток за час військової служби працівника з інвалідністю.
Після 19.07.2022 гарантії щодо обов’язкового збереження середнього заробітку роботодавцями за працівниками-солдатами немає. Виняток — педпрацівники.
За педагогічними та науково-педагогічними працівниками, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зберігається середній заробіток. Така гарантія прямо передбачена ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII. Тоді для відображення у Д1 збереження середнього заробітку за час військової служби таких працівників нічого не змінилося. Як і раніше, такий середній заробіток відображаємо в окремому рядку із КЗО «47» («66»).
Більшість роботодавців, керуючись змінами в ч. 3 ст. 119 КЗпП, після 19.07.2022 середню зарплату за працівниками-солдатами не зберігають. Проте навіть без нарахувань зарплати працівників, з якими тривають трудові відносини, маємо показувати в Д1 (виняток — перебування працівниці(ка) у відпустці для догляду за дитиною до 3 (6) років).
Для цього на працівника-солдата у місяці, за який немає ніяких зарплатних нарахувань (не зберігається заробіток), у Д1 формуємо один рядок. У ньому зазначаємо кількість днів перебування у трудових відносинах. При цьому КЗО буде як для звичайного зарплатного рядка:
— «1» — якщо це звичайний працівник (ставка ЄСВ — 22 %);
— «2» — якщо на військовій службі працівник з інвалідністю (ставка ЄСВ — 8,41 %).
Також пам’ятайте про правило щодо сплати ЄСВ з МЗП для основного працівника. Отже, якщо в місяці, в якому такого працівника мобілізували/демобілізували і за частину місяця йому нарахована зарплата, менша за мінімалку, то ЄСВ справляємо з МЗП. А у Д1 при цьому маємо відобразити рядок з додатковою базою. Також це правило працює, коли за працівником-солдатом зберігаємо зарплату, наприклад добровільно, і її сума за місяць менше за МЗП.
Розглянемо на прикладі.
Приклад 1. Працівника Лисак О. І. (основний, без інвалідності) мобілізовано з 25.01.2023. За 17 відпрацьованих днів січня йому нараховано 5177,27 грн. За час військової служби роботодавець йому заробіток не зберігає.
У Д1 за січень на працівника сформуємо два рядки. У першому відобразимо нараховану суму зарплати. У другому покажемо додаткову базу ЄСВ і нарахований з неї внесок. Адже під час військової служби працівника трудові відносини з ним не перериваються. І якщо це місце роботи для працівника є основним, а зарплата за місяць менша за МЗП, то ЄСВ маємо сплатити з мінімалки.
У наведеному випадку так і є. Зарплата за січень виявилася нижчою за МЗП. ЄСВ з фактичної бази нарахування внеску становить 1139,00 грн (5177,27 х 22 %).
Додаткова база внеску становитиме 1522,73 грн (6700,00 - 5177,27). ЄСВ з додаткової бази — 335,00 грн (1522,73 х 22 %).
У Д1 за лютий і березень сформуємо на цього працівника по одному рядку. У кожному з них зазначимо повний місяць перебування у трудових відносинах. КЗО при цьому буде «1». Сумові показники відсутні (див. рис. 1).
Рис. 1. Показуємо в Д1 працівника-солдата без збереження середньої зарплати
Після відміни обов’язкового збереження середнього заробітку за працівниками-солдатами деякі роботодавці за власною ініціативою продовжували підтримувати фінансово цих працівників. Варіанти фінансової підтримки були різні. Наприклад, деякі роботодавці встановили щомісячну виплату матеріальної допомоги, деякі — продовжили нараховувати середній заробіток. І в багатьох таких роботодавців постало питання щодо відображення таких виплат у Д1 Податкового розрахунку.
Ці питання і досі постають у чатах і листах до нашої редакції. Тож висвітлюємо нашу думку.
КЗО «47» («66») і досі є чинними у Порядку № 4*. І прив’язані вони саме до середнього заробітку працівникам-солдатам. Тому, як і раніше, ми вважаємо, що:
— у разі збереження середнього заробітку за солдатами підприємства можна продовжувати проставляти код категорії застрахованої особи «47», а для працівників з інвалідністю — «66»;
— у разі виплати матеріальної допомоги або виплати соціального характеру у розмірі окладу, мінзарплати або якоїсь іншої суми застосовуйте звичайний КЗО «1», а для працівників з інвалідністю — «2».
І обов’язково розглянемо приклад.
Приклад 2. Працівника Головка А. С. (основний, без інвалідності) мобілізовано з 25.01.2023. За 17 відпрацьованих днів січня йому нараховано 9736,36 грн. За час військової служби роботодавець за власною ініціативою встановив йому виплату у вигляді матеріальної допомоги у розмірі 10000 грн на місяць. У січні сума такої допомоги становила 2272,73 грн, у лютому і березні по 10000 грн.
У Д1 за січень на працівника сформуємо один рядок, в якому загальною сумою відобразимо нараховану за цей місяць зарплату у сумі 12009,09 грн (9736,36 + 2272,73). Окремо матдопомогу не виділяємо. Уся сума зарплати пройде в Д1 зі звичайним зарплатним КЗО. Сума ЄСВ за січень становитиме 2642,00 грн (12009,09 х 22 %).
У Д1 за лютий і березень також сформуємо по одному рядку. У ньому покажемо суму нарахованої матдопомоги 10000 грн (ЄСВ — 2200 грн) із звичайним зарплатним КЗО (див. рис. 2).
Рис. 2. Показуємо в Д1 збережену за працівником-солдатом зарплату у вигляді матдопомоги