25.07.2024
Працівник може цілком законно перебувати на лікарняному тривалий час (навіть довше ніж 4 місяці).
Річ у тім, що право на страхові виплати виникає з настанням страхового випадку. При цьому допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується (ч. 2 ст. 15 Закону про соцстрахування):
— або до відновлення працездатності застрахованої особи;
— або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності).
Скільки може тривати цей період? Усе залежить від характеру захворювання пацієнта. Проте якщо особа хворіє вже тривалий час (протягом 4 місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності), то її направляють до МСЕК для огляду (п. 4.1 Інструкції № 455*).
Залежно від результату такого огляду, період тимчасової непрацездатності працівника може бути як подовжено, так і припинено.
Так, якщо МСЕК визнає хворого:
— особою з інвалідністю — листок непрацездатності закривають днем надходження документів на МСЕК, працівник стає до роботи наступного дня;
— працездатним — лікарняний лист закривають датою огляду в МСЕК, працівник виходить на роботу наступного дня;
— непрацездатним — листок непрацездатності продовжують до відновлення працездатності хворого або повторного направлення до МСЕК.
Проте така довготривала відсутність працівника може стати підставою для його звільнення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП,
якщо працівник не з’являється на роботі більше 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), роботодавець отримує право розірвати трудовий договір із таким працівником
Зауважте, що строк непрацездатності в 4 місяці застосовується для цієї підстави для звільнення в загальному випадку. Проте іноді він може бути й довшим, якщо:
— у працівника вперше виявлено захворювання на туберкульоз або відбувся його рецидив. У такому разі листок непрацездатності може видаватися на строк до 10 місяців. Протягом цього строку за таким хворим зберігається місце роботи (ст. 25 Закону № 1645*, п. 4.1 Інструкції № 455);
* Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III.
— працівник втратив працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням. Тоді місце роботи (посада) зберігається за ним до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Зверніть увагу! Звільняти працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП є правом, а не обов’язком роботодавця. Тому працівник може довго хворіти й без наслідків для нього (якщо роботодавець не проти).
Однак якщо роботодавець обрав шлях звільнення працівника, він має врахувати такі нюанси.
1. Припинення трудових відносин за п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП можливе тільки в період непрацездатності працівника.
2. Непрацездатність працівника, що звільняється, повинна тривати більше 4 місяців поспіль. Якщо працівник вийшов на роботу хоча б на один день або між лікарняними листами взяв щорічну відпустку, відпустку за власний рахунок тощо, перебіг 4-місячного строку переривається.
3. Підсумовувати періоди неявки на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності, тривалість яких менше 4 місяців, не можна (див. роз’яснення Мін’юсту від 01.02.2011).
4. 4-місячний період, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП, повинен закінчитися повністю. Його закінченням слід вважати відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі через хворобу. Відповідно звільнити працівника можна першого дня п’ятого місяця непрацездатності відповідно до лікарняного листа.
5. Відсутність на робочому місці протягом 4 місяців обов’язково має бути підтверджена листками непрацездатності (!) (а не, наприклад, довідками).
6. У 4-місячний період непрацездатності не можна включати відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.
І, звісно, пам’ятайте про пільгові категорії працівників, яких не можна звільняти з ініціативи власника або уповноваженого ним органу навіть на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Вони перелічені у ст. 184, 1861 КЗпП (вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до 3 років, одинокі матері, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю тощо).
Аби звільнити працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП, роботодавець має зробити такі кроки.
Крок 1. Зібрати документи, що підтверджують непрацездатність працівника, яка триває довше встановленого законодавством строку.
Крок 2. Отримати згоду профспілки на звільнення працівника (якщо працівник є членом профспілки).
Зауважте, у період дії воєнного стану можна не отримувати попередню згоду профспілки в разі звільнення з ініціативи роботодавця працівника, який є членом такої організації (у цей період норми ст. 43 КЗпП не застосовуються). Виняток — звільнення працівника, обраного до профспілкових органів (ч. 3 ст. 5 Закону № 2136*).
* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.
Крок 3. Видати наказ (розпорядження) про припинення трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП та ознайомити з ним працівника під підпис.
А як щодо оплати лікарняного?
Оскільки звільнення працівника на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП відбувається в період його тимчасової непрацездатності, то роботодавець має:
а) оплатити за свій рахунок перші 5 днів тимчасової непрацездатності працівника.
Зауважте, якщо протягом 4 місяців у працівника було декілька страхових випадків і початок останнього припав на період перед звільненням, то в такому разі роботодавець має оплатити за свій рахунок лише ті з 5 днів тимчасової непрацездатності, що припадають на період трудових відносин по дату звільнення працівника. Адже Порядок № 440* не містить норм, які б зобов’язували роботодавця оплачувати за власні кошти дні хвороби працівника, що йдуть після дати його звільнення;
б) нарахувати і виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок ПФУ починаючи з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, установлених законодавством (ч. 2 ст. 15 Закону про соцстрахування).
Детальніше про те, як це зробити, читайте у статті «Лікарняний у день звільнення: як оплатити» // «Оплата праці», 2023, № 19 (ср. ).
І ще один нюанс. На момент звільнення працівника останній е-лікарняний (лікарняний-продовження або лікарняний за новим страховим випадком) може ще не бути готовим до сплати. Відповідно нарахувати лікарняні за ним роботодавцю доведеться вже після звільнення працівника.
Зверніть увагу! Лікарняні, нараховані після звільнення працівника:
— оподатковуються ПДФО та ВЗ на загальних підставах (п.п. 164.2.20 ПКУ). У додатку 4ДФ Об’єднаної звітності їх зазначають з ознакою доходу «127»;
— не входять до бази нарахування ЄСВ (лист ДФСУ від 04.07.2017 № 956/6/99-99-13-02-01-15/ІПК, категорія 201.04.01 БЗ). Відповідно й у додаток Д1 Об’єднаної звітності ці лікарняні не потраплять.
Остаточний розрахунок із працівником провадять у день його звільнення (ст. 116 КЗпП), незважаючи на те, що на момент звільнення працівник ще перебуває на лікарняному.
У цей день роботодавець має:
— виплатити всі належні працівнику суми (крім лікарняних);
— видати копію наказу (розпорядження) про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні;
— видати трудову книжку (якщо вона зберігалася на підприємстві або на вимогу працівника) із записом про звільнення.
Тому бажано заздалегідь поінформувати працівника про необхідність з’явитися на роботу в день звільнення для проведення остаточного розрахунку.
Якщо працівник не бажає з’являтися на роботу у відповідний день, роботодавець надсилає на його домашню адресу пропозицію з’явитися за зазначеними вище документами (листом із повідомленням про вручення, з позначкою «Вручити особисто»).