25.07.2024
Оплата сумісництва та суміщення теж кардинально відрізняється. Тож у табл. 1 ми навели правила нарахування основної зарплати, доплати до мінзарплати та індексації.
Таблиця 1. Оплата сумісництва та суміщення
| Сумісництво | Суміщення |
| Зарплата | |
| Сумісник може працювати за системою відрядної чи почасової (наприклад, погодинної) оплати праці. Або ж йому може бути установлений оклад (ставка). Якщо при другому варіанті сумісник працює на умовах неповного робочого часу, то отримує оплату пропорційно відпрацьованому часу | За суміщення професій / посад має здійснюватися доплата. Для небюджетних роботодавців обмежень у розмірі немає. Її розмір встановлюють у колективному договорі. Якщо колдоговору на підприємстві немає, прописати цей нюанс слід в іншому локальному акті роботодавця з питань оплати праці (наприклад, у Положенні про оплату праці). Для бюджетних роботодавців доплата за суміщення обмежена 50 % посадового окладу* |
| Доплата до МЗП | |
| Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (МЗП, ч. 1 ст. 31 Закону про оплату праці**) | |
| 1. Порівняльні розрахунки з мінзарплатою проводять окремо за кожним трудовим договором. Рівень зарплати за основним місцем роботи ніяк не впливає на обов’язок платити зарплату не менше мінімальної за сумісництвом. 2. Якщо сумісника прийнято на умовах неповного робочого часу або він не виконав місячну (годинну) норму праці, то мінзарплату для визначення необхідності проведення доплати визначають пропорційно до виконаної норми праці | Для визначення доплати до мінзарплати порівнюють заробіток працівника за основною посадою з урахуванням доплати за суміщення професій / посад |
| Індексація | |
| Зарплату індексують як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. При цьому спочатку — за основним місцем роботи, потім — за сумісництвом (у межах суми, що не перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб з урахуванням проіндексованої зарплати за основним місцем роботи). Базовий місяць визначають за кожною посадою (і за кожним місцем роботи) окремо. Окремо визначають і суму індексації за кожною посадою (за кожним місцем роботи) виходячи з прожитмінімуму, але виплачують пропорційно зайнятості працівника | Зарплату працівника з урахуванням доплати за суміщення посад (професій) індексують за загальними правилами. На встановлення базового місяця така доплата не впливає |
* Детальніше читайте у статті «Доплата за суміщення посад: враховуємо бюджетні тонкощі» // «Оплата праці», 2024, № 7.
** Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.
Вимога про сплату ЄСВ з МЗП установлена для роботодавця, який нараховує фізособам доходи з джерел за основним місцем роботи, на які нараховується ЄСВ за ставкою 22 % (абз. 1, 2 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ*).
А при нарахуванні зарплати (доходів) фізособам із джерел не за основним місцем роботи ставку ЄСВ застосовують до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).
Виходячи з цих законодавчих норм є різниця у виконанні вимоги про сплату ЄСВ з МЗП для внутрішніх та зовнішніх сумісників. А при порівнянні бази нарахування ЄСВ із мінзарплатою діє однаковий підхід для внутрішнього сумісництва та суміщення. Увага на рис. 1.
Рис. 1. Правила нарахування ЄСВ
У додатках до Об’єднаного звіту сумісники та працівники, які виконують роботу за суміщенням, також відображаються по-різному. Детально це описано в табл. 2.
Таблиця 2. Сумісництво та суміщення в додатках до Об’єднаного звіту
| Додатки до Об’єднаного звіту | Сумісництво | Суміщення |
| Додаток Д1 | Доходи, нараховані працівнику за сумісництвом, відображають окремо від інших доходів. Навіть внутрішньому суміснику. У графі 21 за доходами сумісника проставляють ознаку «0 — ні» (без ТК), навіть якщо це внутрішній сумісник. Якщо сумісник працює на умовах неповного робочого часу, в графі 22 проставляють «1» (див. рис. 2 нижче) | Доплату за суміщення відображають у складі зарплати за загальними правилами |
| Додаток Д5 | Інформацію про прийняття, переведення, переміщення, звільнення сумісника, а також надання відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відображаємо за загальними правилами. При цьому в графі 07 зазначаємо категорію особи 2 — наймані працівники (без ТК). У графі 11 на внутрішнього сумісника ставлять «1», на зовнішнього — «0» | Початок та кінець виконання роботи за суміщенням не відображають |
| Додаток 4ДФ | Навіть якщо працівник отримує зарплату за двома трудовими договорами (є внутрішнім сумісником), то в 4ДФ відображаємо таку зарплату загальною сумою з ознакою «101» | Доплату за суміщення відображають у складі зарплати з ознакою «101» |
Приклад. На підприємстві працюють дві особи. Пан Нечитайло є внутрішнім сумісником. Він отримує зарплату за основним місцем роботи та за сумісництвом. При цьому за обома місцями роботи трудиться на умовах неповного робочого часу. А пані Мусієнко виконує роботу за суміщенням посад. Отримує зарплату за основною посадою та доплату за суміщення. Як правильно заповнити додаток Д1, зображено на рис. 2.
Рис. 2. Приклад заповнення додатка Д1 для внутрішнього сумісника і суміщення
Пан Нечитайло є внутрішнім сумісником. І на нього заведено 2 рядки: один з основною зарплатою, другий — за сумісництвом. За обома місцями він працює неповний робочий час, тому ставимо «1» у графі 22. При цьому за основним місцем є трудова книжка (цифра «1» у графі 21), а за сумісництвом — немає (там цифра «0»). За сумісництвом доплати по ЄСВ до мінбази немає, бо рахуємо від загального доходу разом з основним місцем роботи.
А от пані Мусієнко виконує роботу за суміщенням. І отримує за це доплату. Але в Д1 це ніяк не виділяємо: все показуємо однією сумою і одним рядком.