Працівник не виходить на роботу: чи можна звільнити за прогул?

Запитання поставив учасник нашого онлайн-семінару. І варто зазначити, що воно одне з найпоширеніших у воєнний період. Сьогодні зосередимось саме на тому, яку підставу для звільнення обрати у цьому випадку.

Звільнення за прогул

Приписом п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП передбачена така підстава розірвання трудових відносин з ініціативи роботодавця, як прогул (в тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Ось тут і криється головна «фішка» цієї підстави. Для звільнення за прогул роботодавець повинен встановити причину відсутності працівника та визнати її такою, що не викликана поважними причинами. А для цього працівник має, як мінімум, з’явитись і від нього слід отримати письмові пояснення відсутності або оформити акт про відмову в їх наданні.

У нашому випадку від працівника вже давно немає жодної звістки. Відповідно ані пояснень відсутності, ані заактованої відмови їх надавати, ані визнання причин відсутності неповажними — усього цього теж немає. Тож за прогул такого працівника звільнити не можна.

Але є інший, більш реальний варіант.

Звільнення за тривалу відсутність

В описаній ситуації можна розглянути іншу підставу для звільнення — п. 8³ ч. 1 ст. 36 КЗпП. Приписом цієї законодавчої норми

Тут варто бути пильними! Для звільнення за цією підставою мають бути одночасно дотримані дві умови:

1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль;

2) відсутність у роботодавця інформації про причини такої відсутності також понад 4 місяці поспіль.

Пам’ятайте, що періоди відсутності не сумуються. Треба рахувати саме 4 місяці безперервно.

Важливим є наявність доказів відсутності працівника. Це можуть бути листи на електронну і звичайну «паперову» пошту, дзвінки на мобільний телефон, повідомлення у месенджери, а також складені за результатами усіх цих дій акти.

Ще одне підтвердження — позначки «НЗ» у табелі обліку робочого часу. Як довго їх ставити? Законодавство не містить обмежень. Але якщо маєте намір звільнити працівника на підставі п. 8³ ч. 1 ст. 36 КЗпП, то вистачить 4 місяців безперервної відсутності за дотримання описаних вище умов.

І ще один важливий і корисний для роботодавця момент.

Тобто навіть якщо згодом з’ясується, що причина була поважною, на факт звільнення це не вплине.

Хоча в кожній конкретній ситуації слід враховувати обставини. Так, наприклад, радимо взяти до уваги думку фахівців Мінекономіки, висловлену в листі від 29.03.2023 № 4706-05/13504-07: працівників, звільнених на підставі п. 8³ ч. 1 ст. 36 КЗпП, стосовно яких установлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, слід поновити на роботі.