Звільнення у простої та відпускна компенсація

Звільнення у простої: чи законно?

Скажемо одразу: законодавство не забороняє звільняти працівників, які перебувають у простої. Причому незалежно від ініціатора розірвання трудового договору: чи то буде роботодавець, чи працівник, чи за угодою сторін.

Може виникнути ще одне питання: чи потрібно на день звільнення виводити працівницю з простою? Не потрібно, але можна, якщо для цього є потреба. Наприклад, якщо їй треба «закрити хвости», передати справи наступнику. У такому разі необхідно видати наказ (розпорядження) про припинення простою. І відповідно день звільнення буде робочим днем. Звісно, у цьому випадку зміниться і оплата такого дня. Про це — далі.

Зарплата чи оплата простою?

Яку саме виплату надати працівниці за день звільнення? Тут усе залежить від того, чи буде вона у цей день працювати, чи все ще перебуватиме у простої.

Робота у день звільнення. Якщо на день звільнення простій припиняється, то він є звичайним робочим днем, тобто працівниця виконує свої обов’язки. Отже, в останній робочий день слід нарахувати не оплату простою, а саме зарплату за відпрацьований робочий день.

Простій у день звільнення. Якщо ж простій не припиняється, то працівницю звільняють під час простою. У цьому разі за останній день перебування у трудових відносинах нараховують оплату простою у відповідній сумі (у нашому випадку — 2/3 посадового окладу). Тобто нічого не змінюють, а виплачують загальну суму «простійних» з урахуванням дня звільнення.

Але пам’ятайте, за будь-якого варіанта слід виконати усі приписи КЗпП. Припис ст. 47 КЗпП зобов’язує роботодавця в день звільнення:

— видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення;

— видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (за ст. 116 КЗпП), приблизну форму якого ви можете знайти в журналі Кадровику № 3;

— провести з працівником остаточний розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП;

— на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що у нього зберігається.

Якщо працівниця в день звільнення не працювала, належні їй суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. Цю норму, на наш погляд, можна застосувати і в разі звільнення під час простою, коли працівниця не зобов’язана перебувати на робочому місці. Нагадаємо, що в наказі про оголошення простою зазвичай вказують, чи повинні працівники знаходитись на робочих місцях, чи ж їх звільняють від такої необхідності.

У будь-якому разі в більшості працівників є банківські рахунки із за рплатними проєктами. Туди ж, скоріше за все, перераховували і оплату за час простою. То цілком логічно і суму остаточного розрахунку перерахувати на цей же рахунок у день звільнення. Так не буде жодних суперечок зі строками остаточного розрахунку.

Компенсація відпустки

Складовою остаточного розрахунку є також компенсація за невикористану відпустку.

Пам’ятаємо, що час простою включається до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки*).

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Отже, за досить тривалий період перебування в простої працівниця заробила дні відпочинку. І при звільненні невикористану їх кількість треба компенсувати. Але як саме її порахувати?

З пантелику все ще збивають зміни в Порядку № 100*, які відбулись у вересні 2023 року. Нагадаємо, з того часу важливу роль відіграє період, за який зароблені дні відпустки.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою від 08.02.95 № 100.

А все тому, що середньоденну зарплату для відпускної компенсації слід рахувати окремо:

— одну — для визначення суми компенсації за календарні дні відпустки, накопичені на 31.12.2023. Розрахунковий період складуть повні календарні місяці 2023 року;

— другу — для суми компенсації за дні невикористаної відпустки, які накопичилися з 01.01.2024. Розрахунковим періодом будуть 12 календарних місяців, що передують місяцю звільнення.

Тож виходячи з цього, давайте розглянемо приклад. Причому із варіантами.

Варіант 1. На день звільнення працівниця має невикористаних 40 календарних днів щорічної основної відпустки. З них 6 — за 2024 рік, а решта 34 — зароблені на 31.12.2023. Вхідні та розрахункові дані наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Розрахунок відпускної компенсації (без відпустки під час простою)

Відповідно до норми абз. 7 п. 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. За цією нормою період простою, оплачений із розрахунку 2/3 окладу, та відповідно така оплата виключаються із розрахунку відпускних.

У кожному випадку розрахункові періоди різні. Натомість розрахунок в обох випадках проводимо з окладу, оскільки в жодному з них заробітку немає, бо час простою і оплату за нього виключили із розрахунку.

Зверніть увагу: при розрахунку відпускної компенсації за дні відпустки, зароблені з 01.01.2024, в умовному розрахунковому періоді березень 2023 — лютий 2024 маємо 366 календарних днів, адже там є лютий високосного року з його 29 днями. Саме тому середньоденна зарплата для різних періодів вийшла різна.

Загальна сума компенсації становить 19717,90 грн (16767,10 + 2950,80).

Варіант 2. Працівниця використала 24 календарних дні відпустки у липні 2023 року. Відпускні в сумі 11735,62 грн виплачені тоді ж у липні-2023. На момент звільнення має ще 10 календарних дні відпустки, зароблених на 31.12.2023, та 6 — у 2024 році.

Таблиця 2. Розрахунок відпускної компенсації (відпускні під час простою)

Загальні розрахункові періоди різні. Але фактичний виходить однаковий, оскільки із них виключають все, окрім днів попередньої щорічної основної відпустки та оплати за них. Тож середньоденна зарплата також виходить однакова. Загальна сума відпускної компенсації становить 7823,68 грн (4889,80 + 2933,88).