23.05.2024
Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості унормувати час їх трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7*). Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Проте за необхідності вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу. І ця робота не вважається надурочною.
Як компенсацію за виконаний обсяг робіт, міру складності та напруженості в роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу таким працівникам надають щорічну додаткову відпустку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки*. Максимальна тривалість такої відпустки — 7 календарних днів.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
Утім конкретну тривалість відпустки за «ненормованість» (від 1 до 7 днів включно) залежно від займаної посади (виконуваної роботи) зазначають у колективному (трудовому) договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (див. лист Мінекономіки від 04.05.2020 № 3512-06/28214-09). Якщо на підприємстві немає колдоговору, то ці питання можна узгодити в окремому нормативному акті роботодавця, погодженому з профспілкою.
Відпустка за «ненормованість» надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на таку відпустку (п. 8 Рекомендацій № 7)
Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на відпустку за «ненормованість», перелічені в ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. Це час:
— фактичної роботи на посаді (роботі) з ненормованим робочим днем, за умови, що працівник працює на ній не менше половини тривалості робочого дня;
— щорічних основної та додаткових відпусток;
— роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу.
Стаж для надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день визначають у робочих днях. До такого стажу зараховують ті робочі дні, у які працівник відпрацював у відповідних умовах не менше половини тривалості робочого дня.
Водночас до стажу для надання додаткової відпустки не зараховують, зокрема, періоди тимчасової непрацездатності працівника, відпустки без збереження зарплати, перебування на курсах підвищення кваліфікації тощо (див. лист Мінпраці від 27.01.2011 № 14/13/116-11).
Час неоплачуваної відпустки та хвороби слід виключити із стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за «ненормованість»
Адже у ці періоди працівник не працює в умовах ненормованого робочого дня, за який, по суті, і надається додаткова відпустка. За наявності таких періодів у робочому році, за який надається відпустка за «ненормованість», працівнику надають відпустку пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а не повної тривалості.
Детальніше про визначення стажу для надання щорічної додаткової відпустки за «ненормованість» читайте у статті «Відпускний стаж для щорічних додаткових відпусток» // «Оплата праці», 2024, № 2 (ср. ).
Основні теоретичні аспекти ми розглянули. Далі пропонуємо закріпити теорію на практиці. Розглянемо приклад за умовами нашого запитання.
Приклад. Працівника прийняли на роботу 03.04.2023. З 01.09.2023 по 31.10.2023 він перебував у відпустці за власний рахунок. А з 19.02.2024 по 01.03.2024 — хворів. Припустимо, що працівник працює за графіком стандартної п’ятиденки (повна зайнятість). У травні він хоче використати відпустку за «ненормованість» за робочий рік з 03.04.2023 по 02.04.2024.
Визначимо загальну кількість роб. дн. за робочий рік з 03.04.2023 по 02.04.2024:
20квітень-2023 + 23травень-2023 + 22червень-2023 + 21липень-2023 + 23серпень-2023 + 21вересень-2023 + 22жовтень-2023 + 22листопад-2023 + 21грудень-2023 + 23січень-2024 + 21лютий-2024 + 21березень-2024 + 2квітень-2024 = 262 роб. дн.
Обчислимо кількість роб. дн., які припали на період неоплачуваної відпустки та хвороби:
21вересень + 22жовтень + 9лютий + 1березень = 53 роб. дн.
Викидаючи з розрахунку робочі дні, які припали на період хвороби та відпустки без збереження зарплати, отримуємо 209 роб. дн., що дають право на додаткову відпустку (262 - 53).
Далі розрахуємо кількість днів відпустки, що припадають на один день робочого року:
7 : 262 = 0,0267 (к. дн.),
де 7 — повна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, яка належить працівнику за повністю відпрацьований робочий рік.
І, нарешті, визначимо кількість днів відпустки, що належать працівникові:
209 х 0,0267 = 5,5803 ≈ 6 (к. дн.).
Тож, за правилами округлення, маємо 6 к. дн. додаткової відпустки за ненормований робочий день за період роботи з 03.04.2023 по 02.04.2024.